ГРУШКА» ВІД ЧЕРЕМШИНИ:НОВЕЛА З КАРБАМИ ФОЛЬКЛОРНОГО СЛОВА

Анотація

Докладно проаналізовано ранню новелу Марка Черемшини «Грушка», що увійшла до першозбірки «Карби». Крізь призму одного твору висвітлено прикметні особливості художньої манери письменника. З’ясовано, що наскрізною ознакою новелістики цього оригінального представника «Покутської трійці» була значна заглибленість у фольклор. Підкреслено своєрідну авторську інтерпретацію уснословесного елемента, де у вимежованому полі густого новелістичного письма відкрито нові грані народнопоетичного слова: глибокі символічні сенси, багатий естетичний потенціал, свіжі художньо-виражальні ракурси та ін. Зважаючи на серйозну зануреність Марка Черемшини у фольклорну стихію, простежено органічність залучення здобутків тисячолітньої колективної творчості в індивідуальний художній світ майстра слова. Звернено увагу на особливий пієтет автора до жанру народних голосінь та на лейтмотивність мелодії похоронних плачів у творчому доробку Марка Черемшини. При текстологічному опрацюванні новели «Грушка» спостережено, наскільки уміло автор використав принцип контрастності, протиставивши життя і смерть, добро і зло, молодість і старість, правду і брехню, сміх і сльози… Зрештою, у творі Марко Черемшина засвідчив, як добре він опанував філігранну новелістичну техніку, адже зумів передати скупими, проте вельми промовистими штрихами біль, тугу, безодню родинного горя після втрати Ілашихи, та, зберігши жанрову вимогу «поворотного моменту», вийшов на ноту оптимістичну: після похоронної «грушки» будуть весілля, життя триває.
Ключові слова: новела, фольклор, фольклоризм, голосіння, народна забава, похорон, весілля.