ДЕЯКІ ВИЯВИ ЛЮДСЬКОЇ ОСОБИ В СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ ЛІТЕРАТУРНОМУ ТВОРІ

Анотація

Розглянуто конкретні вияви в українській літературній середньовічній традиції таких метафізичних антропологічних категорій, як субсистентність, безперервність, самосвідомість і свобода. Без розуміння цих і низки інших духовних координат людини неможливо адекватно сприйняти й відтворити систему цінностей середньовічного літературного твору і його логоцентричних підвалин. Субсистентність як участь особи у бутті, перебування у бутті, тобто органічна й автономна приналежність до буття, набуває для персонажа середньовічної літератури справжньої вагомості не у фізичних, а в духовних вимірах. Власне, сутнісною умовою буття особи субсистентність є завжди лишень у духовному порядку. Безперервність особи метафізика пов’язує насамперед із цілісністю і безмежністю внутрішнього світу людини – помешкання її духа та навіть Бога. Водночас не йдеться про щось ірраціональне. Навпаки, оскільки визначальним принципом особи в контексті її безперервности є вона (особа) як мета в собі, то цей контекст нерозривно пов’язаний із такою цілеспрямованою духовною діяльністю, як самовдосконалення, вишколення та поглиблення розуму, плекання почуття відповідальности. Духовна цілісність особи з її безмежним і безперервним внутрішнім світом, а також її розумне тяжіння до самозаглиблення, самовивчення та самовдосконалення тісно пов’язані зі загалом видовим, але, фактично, родовим щодо них виявом – виявом самосвідомости. У контексті самосвідомости (і просто свідомости) постає питання несвідомого чи позасвідомого. І хоч уже раннє Середньовіччя в особі святого Авґустина, до речі, і виявило, і сформулювало проблему опозиції свідомого та несвідомого, проте воно ж таки дуже виразно збагнуло ризиковану відчуженість сфери несвідомого від сфери духовного. Особливу увагу в статті звернуто на протиставлення понять «воля» і «свобода», означень «вільний» і «свобідний» крізь призму поезії Григорія Сковороди. У його філософсько-етичній системі таке протиставлення близьких у повсякденній мові понять набуло окремого символічного навантаження.
Ключові слова: метафізична концепція людини, субсистентність, безперервність, самосвідомість, свобода, дух і тіло, воплочення, онтологія.