ЖІНОЧА ПРЕСА: ЕТНОГРАФІЧНИЙ VS ПОЛІТИЧНИЙ ЧИН(на прикладі журналу «Нова хата»)

Анотація

Розглянуто роль української жіночої преси у змаганні за національну свідомість та націєтворення української модерної нації. На прикладі часопису «Нова хата» (1925–1939) досліджено прагнення редакції журналу висвітлювати основні проблеми жіночого руху, показати українському читачеві західноєвропейські та світові прояви емансипації. В умовах постійного переслідування українства в Галичині польською владою це начебто суто етнографічне видання виходило за межі лише інформаційних, ознайомчих, культурницьких цілей. Воно стало зброєю в гібридній війні за збереження національної ідентичності. За етнографічною естетикою, яку польська цензура не могла заборонити, ховалася демонстрація культурних досягнень українського народу, що на очах і з допомогою самого часопису ставав нацією. Демонструвалося усвідомлення того, що українці – це не відгалуження польського чи угорського народів, а самостійний народ з давньою автохтонною культурою на своїй землі. Методика викладу етнографічного матеріалу за регіональним поділом додавала галичанам політичної впевненості. Вона доводила, що галичани – не тільки складова колишньої Австро-Угорської імперії та три мільйони українського населення Польської держави, а й частина великого українського народу – від Карпат до Кубані. Представлені українські вишивки, килими, рушники Поділля, Полтавщини, Гуцульщини, Буковини, Волині показували естетику культури і географічну неосяжність українських теренів. Це підносило національне почуття до політичного рівня.
Журнал амбівалентно поєднав народну та сучасну культуру, традиційний і модерний погляд на роль жінки в суспільстві. У часи польсько-української гібридної війни міжвоєнного періоду, інтегруючи українську народну культуру у культуру інтелігенції, журнал формував національну ідентичність та модерну націю.
Ключові слова: жіночий рух, емансипація, модернізаційні зміни, культура, часопис «Нова Хата».