МІЖ ФРАНКОМ І СКОВОРОДОЮ:КОРДОЦЕНТРИЧНІ ЗАСАДИ ПІЗНАННЯДОШЕВЧЕНКІВСЬКОГО ПЕРІОДУНОВОГО УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕНСТВА

Анотація

Автор статті розповідає про свій метод прочитання творчости українських
класиків як єдиного твору, що врешті-решт привело його до аналогічного прочитання
дошевченківського періоду нової української літератури. Традиційно цей період
зачинають від І. Котляревського, однак автор пропонує зачинати від Г. Сковороди,
позаяк ідентифікуючим критерієм прочитання його як цілого виступає сковородинська
“філософія серця” – “кордоцентризм”. Дмитро Чижевський називає цю філософію
візитівкою української духової традиції, котра “все як зачарована повертається до
сковородинства”. Додатковим потвердженням цього є світогляд і творча спадщина
І. Франка, у чиєму “ідеальному реалізмі” автор статті вбачає типологійні ознаки
сковородинського кордоцентризму. У Франка, відзначає дослідник, на відміну від
переважної більшости письменників, переплелася неймовірна кількість елементів
різних, часто взаємовиключних, естетичних, філософських, політичних систем
(ідеалізм та матеріялізм, націоналізм та соціялізм, романтизм та позитивізм, символізм
та натуралізм (реалізм) тощо). Тобто те, що “ідучи за віком” (живучи в актуальнім
культурнім контексті) він таки залишався “цілим чоловіком” (не втрачав творчої
індивідуальности), означало наявність якихось глибших, “невидимих” критеріїв
ідентифікації. Авторська інтенція І. Франка мала й ментальний вимір: його творчість
єднали в єдиний твір критерії не лише індивідуальної, а й національної ідентичности.
Франкова творчість органічно вписується в українську філософсько-культурологічну
традицію кордоцентризму, філософії серця.
Ключові слова: філософія серця, кордоцентризм, іскра божества, сродність,
естетична система, критерії ідентифікації, ідеальний реалізм, дошевченківський період.