ІНШОМОВНИЙ ДИСКУРС ІВАНА ФРАНКА:ТВОРЧЕ ВІДЛУННЯ

Анотація

У статті йдеться про особливості іншомовного дискурсу Івана Франка з погляду
творчого опрацювання тем, мотивів, образів тощо. Багато написано про І.Франка як
перекладача, однак майже 900 творів, за приблизними підрахунками, – це твори за
мотивами, скажімо, Стародавньої Греції чи Стародавнього Риму, переспіви, творче
наслідування тощо. У центрі уваги дослідження – рецепція як одна із провідних
форм реалізації іншомовного дискурсу. Основою дослідження стали поеми І.Франка.
Саме у передмові до збірки “Поеми”, взявши за епіграф Шевченкове: “Звичайно –
крадене”, І. Франко викладає програмний погляд на проблему, показуючи різний
ступінь опрацювання запозиченого матеріалу, методику, так би мовити, цього процесу
(стосувалося це, зокрема, поем “Істар”, “Сатні і Табубу”, “Бідний Генріх”, “Поема про
білу сорочку”, “Похорон”). Інші поеми розібрано під цим оглядом за методикою, що
її випрацював А. Скоць у ґрунтовному монографічному дослідженні “Поеми Івана
Франка”. Розглянуто й інші форми засвоєння іншомовного дискурсу, як-от: творчий
розвиток, прецедентний текст, образна аналогія тощо.
Ключові слова: рецепція, переклад, інтертекстуальність, творчий розвиток,
образна аналогія, прецедентний текст, міжлітературні зв’язки.