АНДРІЙ ФРАНКО ЯК НАУКОВИЙ ДОСЛІДНИК ФОЛЬКЛОРИСТИЧНО-ЕТНОГРАФІЧНОГО ДОРОБКУ ГРИГОРІЯ ІЛЬКЕВИЧА, ПЕРЕКЛАДАЧ, КРЕАТИВНИЙ СПІВРОБІТНИК, СЕКРЕТАР, ПОМІЧНИК, ОПІКУН ІВАНА ФРАНКА

Анотація

Концептуально, нестандартно простежено крок за кроком у специфічному форматі «багатошарової» аналітично-синтетичної статті джерелознавче, текстологічно-атрибуційне, оригінальне дослідження фольклористичної і етнографічної спадщини Григорія Ількевича (1803–1841), яке скрупульозно виконав «перфекціоніст» Андрій Іванович Франко (1887–1913) як монографічне студіювання скомплікованого предмету пошукування. Окреслено пунктирними рисами життєписний силует загального образного уявлення про його постать як людини і «змальовано» в алгоритмі суто дослідницької парадигми «наочне» зображення рельєфного ескізу цілісного науково-біографічного портрета непересічної особистості старшого сина Іванa Яковича Франка (1856–1916) насамперед як істинного ученого у комплексному, нерозривному розгляді його творчої співпраці з «неперевершеним» батьком. Зроблено спробу «свіжим», неупередженим, «стереоскопічним» поглядом нешаблонно «подивитися» на неординарну персону Г. Ількевича в безпосередній рецепції креативного мислення А. Франка, а також спробував самодостатньо, адекватно наукотворчому процесу «нелінійної ходи» його текстологічної думки, висвітлити в герменевтичній і теоретико-методологічній площинах багатовимірний об’єкт дослідження крізь призму інтелектуального, інтертекстуального дискурсу історико-літературознавчого і народознавчого «мовлення» як тогочасних дослідників (ХІХ ст. – першої половини ХХ ст.), так і в контексті сучасної фольклористичної критики, супроводжуючи його своєрідний «хірургічний розтин» аналітичним «розбором» предмету розвідки на взаємопозв’язані складові частини декількох глибоких пластів обраної тематики: а) Андрій Франко; б) Григорій Ількевич; в) реконструкція рукописного доробку фольклориста у віденській збірці приповідок і загадок 1841 р., а також «поглинання» його «рукотворчого» пісенного надбання у численних польських і українських збірках народних пісень; г) Іван Франко; д) достойна, творча, багатостраждальна сім’я і родина письменника. Новизна ідейно-фактографічного обґрунтування креативного задуму статті досягається шляхом формулювання авторських логічно умотивованих, виважених, аргументованих, нестереотипних суджень, висновків і узагальнень, а подекуди і дещо провокативною постановкою оригінальних асоціативних міркувань, «паралелей» і гіпотетичних «розумувань», зумовлених доцільною потребою привернути, стимулювати посутню увагу небайдужих учених і поціновувачів наукознавства до неоднозначно тлумаченої, багатовекторної, цікавої проблематики. Ключові слова: народні пісні, приповідки, фольклористика, етнографія, порівняльна текстологія, атрибуція, відтворення, реконструювання, редагування, методологія, контроверсія, коректура, парадигма, дискурс, концептуальність.