Документальне кіно – літопис України

Володимир Антонов

Анотація


  Документальне кіно – це сучасний літопис, літопис про суспільство і для суспільства. Фільмографія тієї чи іншої країни – це, наче, якесь сплетіння ідей, сенсів, посилів, яке формує таку площину, що, відповідно, мов дзеркало, відбиває ті посили і сенси у майбутнє, до прийдешніх поколінь. Ця робота – роздуми про український кінематограф, що ми піддаємо синхронічному та діахронічному аналізу. Проаналізовано  підбір тем, які використовує модерний український режисер, оглядається його мотивація. Також аналізуємо зв’язок між постатями та їхніми кінематографічними творіннями, що містять у собі світогляд, духовність, моральність автора, його професіоналізм.

  Власне, творчі постаті є тими, хто штовхає вперед розвиток українського кіно – чи то документального, чи то ігрового. Попри намагання не ступати далі популізму про підтримку кінематографа від наших функціонерів при владі, це виражальне мистецтво досі живе і навіть, час від часу, дивує, в позитивному сенсі слова, усю світову громадськість дуже якісним, свіжим, подекуди, новаторським матеріалом.

    Наше кіно – функціонує, воно є тим  дзеркалом, що документально відображає наші реалії, своєрідно показує  шлях у майбутнє, відкриває вікно в історичний світ прийдешнім поколінням, засіває високі національно-громадянські та морально-духовні цінності.

Ключові слова: документальне кіно, журналістика, історія української журналістики, режисери, незалежне кіно, українська ідея у вітчизняному кіно.


Повний текст:

PDF (English)


DOI: http://dx.doi.org/10.30970/trj.2019.18.2251

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.