ОБОРОНА КИЄВА АРМІЄЮ УНР У СІЧНІ – ПОЧАТКУ ЛЮТОГО 1919 РОКУ

Анотація

У статті висвітлюється оборона Києва Армією УНР на початковому етапі другої радянсько-української війни у січні – початку лютого 1919 р. Аналіз перебігу оборони української столиці дає підстави стверджувати, що вище українське військово-політичне керівництво заздалегідь не планувало виокремлювати її разом із навколишнім районом у спеціальний оборонний плацдарм, вважаючи, що місто надійно захищене силами Лівобережного фронту і перебуває у віддаленому від нього тилу.

Невдалий для української сторони перебіг боїв на цьому фронті, його прорив російськими військами і їх просування на захід із загрозою безпосереднього удару по його північному крилу у напрямку Києва, а також сподівання українського командування перейняти ініціативу у боях із супротивником на Лівобережжі України відсували оборону столиці на другий план. Тому її захист напряму залежав від загальної ситуації на театрі бойових дій усього Східного фронту, що простягався через усе Лівобережжя України, а також від становища на його тилах, що складалось не на користь українських сил. Усе це разом спричинилося до того, що оборона столиці не була організована належним чином, що й призвело до її падіння.

Ключові слова: Армія УНР, російсько-українська війна, радянські війська, Українська Народна Республіка, радянська Росія.