ТРАНСФОРМАЦІЯ РАДЯНСЬКОГО НАРАТИВУ ЗАПЕРЕЧЕННЯ ГОЛОДОМОРУ НА РУБЕЖІ 1980-x – 1990-x pp.

Анотація

У другій половині 1980-х рр. комуністичному режиму Москви довелося оновити свій пропагандистський наратив заперечення Голодомору. Зважаючи на той факт, що українська діаспора зуміла винести питання голоду 1932–1933 рр. на міжнародний рівень, а опозиційні політичні сили (Українська Гельсінська спілка, Народний рух України, Спілки незалежної української молоді та ін.), які виникли в Україні у 1988–1989 рр., почали відкрито ставити питання про його причини, партійні керівники СРСР вирішили виробити новий офіційний погляд на те, що сталося у 1932–1933 рр. Оскільки надалі ігнорувати та заперечувати факти стало неможливо, партійна верхівка вирішила усе ж визнати, що голод 1932–1933 рр. в Україні мав місце, однак пояснити його фатальним збігом низки об’єктивних та суб’єктивних обставин, “відступом від ленінських принципів кооперативної політики” та “викривленням справжнього соціалізму”. Погоджуючись з тим, що Йосиф Сталін, який одноосібно керував Радянським Союзом упродовж 1929–1953 рр., допустив на зламі 1920-х – 1930-х рр. певні помилки, партійні керівники продовжували оспорювати наявність злого умислу в діях вищого державного керівництва СРСР початку 1930-х рр.

Ключові слова: Голодомор, Україна, СРСР, негаціонізм, пропаганда.