АНДЖЕЙ ҐАВРОНСЬКИЙ (1885–1927): ВИЗНАЧНИЙ ПОЛІГЛОТ ТА ОРГАНІЗАТОР СХОДОЗНАВЧИХ СТУДІЙ У ЛЬВІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

Анотація

Початковий період розвитку сходознавства у Львівському університеті пов’язаний із науково та організаційною діяльністю визначного ученого-санскритолога та поліглота Анджея Ґавронського (1885–1927). Учений, який сформувався як науковець у Львівському та Ляйпцизькому університетах, завдяки надзвичайним здібностям та наполегливому удосконаленню своїх вмінь, став одним із чільних сходознавців першої чверти ХХ ст.

Восени 1917 р. А. Ґавронський очолив у Львівському університеті катедру порівняльної граматики індоевропейських мов, яка згодом була перетворена на катедру порівняльного мовознавства та індоевропеїстики. У 1922–1923 рр. учений сприяв створенню ще двох катедр, що займалися вивченням мови, культури та історії народів Сходу. Маючи виняткові здібності до вивчення мов (володів принаймні 56 мовами, разом із мертвими), науковець викладав санскрит, перську (фарсі) та старовірменську (грабар) мови. Під час роботи у Львівському університеті А. Ґавронський написав перший польський підручник з вивчення санскриту.

Наукові зацікавлення А. Ґавронського стосувалися, головно, історії давньоіндійської драми. Також учений досліджував хронологію та атрибутування основних пам’яток санскриту II–VІІ ст. У своїх студіях дослідник використовував стилеметричний метод, який розробив у 1880-х рр. німецький філолог Вільгельм Діттенберґер (1840–1906). Порівнюючи стильові характеристики, зокрема частоту вживання певних мовних конструкцій у давньоіндійських текстах, А. Ґавронський аналізував обставини появи цих пам’яток літератури.

Учений брав активну участь у створенні Польського орієнталістичного товариства, став одним із ініціяторів заснування часопису “Орієнталістичний щорічник”, який редаґував до кінця 1926 р. Також А. Ґавронський перекладав філософські та поетичні тексти (Пауля Якуба Дойссена, Рабіндраната Тагора, Шандора Петефі, Омара Хаяма та ін.).

А. Ґавронський вважається одним із засновників польського сходознавства. Його учнями були відомі науковці Єжи Курилович (1895–1978), Еуґеніуш Слушкевіч (1901–1981), Станіслав Шайєр (1899–1941), Зиґмунт Рисєвіч (1911–1954).