УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО ТА ПОЛЬСЬКО-КОЗАЦЬКІ ВІДНОСИНИ У ПРАЦЯХ ПОЛЬСЬКИХ ІСТОРИКІВ ЛЬВОВА КІНЦЯ ХІХ–ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Анотація

     У статті проаналізовано вивчення польськими дослідниками Львова кінця ХІХ–початку ХХ ст. основних проблем історії українського козацтва, зокрема виникнення та діяльності ко­зацьких формувань, причин і наслідків козацьких виступів, ролі ко­заччини в долі Речі Поспо­ли­тої. Встановлено, що польські вчені наголошували на шкідливому впливі козаччини на розвиток польської держави XVI–XVII ст. і при­четності до її занепаду. З’ясовано, що на висвітлення історії козацтва вплинуло де­кілька моментів: критичне трактування дослідниками XVI–першої половини ХІХ ст. козацьких війн, поширення неоромантичної методології, дискусії з російською, ли­товською, українською історіографією і тогочасна політична ситуація, що сприяли відродженню історико-політичних міфологем і стереотипів.

     Ключові слова: історіографія, стереотипи, міфологеми, неоромантизм, козацтво, козацька революція.