ВЕЛИКІ Й ГІГАНТСЬКІ КРИСТАЛИ ЯК КРИТЕРІЙ ГЕНЕЗИСУ КАМЕРНИХ ПЕГМАТИТІВ

Анотація

Камерні пегматити приурочені загалом до невеликих глибин (1,5–3,5 км) земної кори,
тому мінералоутворювальні флюїди в період росту кристалів у порожнинах вільного росту
мають спільні риси еволюції. Внаслідок зниження температури й розряджання тектонічних
динамічних напружень збільшується пористість та проникність гранітів і порід, що вмі-
щують пегматити. Їхнє збільшення зменшує ступінь герметичності камер, що зумовлює
зміну гідродинамічного стану мінералоутворювальної системи: вона із закритої через пе-
рехідну стає відкритою. У цьому разі відбувається закономірний перехід флюїдного тиску
від літостатичного через проміжний до гідростатичного. Ріст великих і гігантських криста-
лів відбувається за умов тривалого стану мінералоутворювальної системи, РТ-параметри
якої близькі до літостатичних або дещо менші. Такі умови можуть виникнути під час росту
кристалів у потоці мінералоутворювального водного флюїду (Н 2 О, СО 2 , F та ін.).
Ключові слова: гігантські кристали, кварц, топаз, берил, камерні пегматити, флюїдні
включення.