Categorizing Ukrainian eponyms from a socio-cultural perspective

Анотація

Постановка проблеми: Мовні одиниці, утворені від власних імен, становлять цінне джерело відомостей про культурні орієнтації та преференції відповідного суспільства. У працях українських мовознавців різноманітні випадки вторинного вживання онімів висвітлюються в рамках різних автономних підходів і з застосуванням різних термінологічних позначень, і через це результати таких досліджень не зіставляються з метою подальших узагальнень. 

Мета: Метою автора розвідки є продемонструвати роль деономастичних похідних як носіїв соціокультурної інформації; запропонувати типологію вторинних уживань власних імен для позначення референтів і вираження значень, істотно відмінних від первинних; проаналізувати терміни на позначення таких уживань, які застосовуються в українському мовознавстві і деінде; виходячи з усього цього, запропонувати загальну категорію, здатну профілювати суттєві риси, властиві всім таким випадкам, які до цього розглядалися відокремлено, що залишало ці спільні риси невстановленими і не витлумаченими. 

Результати: Автор наводить аргументи на користь того, що саме термін епонім мав би застосовуватись в українській лінгвістиці як позначення найзагальнішої категорії, що охоплювала б апелятивні і пропріальні, а також лексичні й фразеологічні деонімні одиниці, що дало б можливість вивчати їх у рамках єдиного теоретичного підходу, співвідносити отримані результати із інформацією інших досліджень, встановлювати спільні та відмінні риси між ними і робити обґрунтовані узагальнення. Крім того, така загальна категорія істотно сприяла б висвітленню загального ономасіологічного потенціалу власних імен (у зіставленні з загальними іменами, особливо у випадку деонімічного словотвору).

Ключові слова: власні імена, ономастика, соціокультурний підхід, категоріальний апарат, термінологія, епонім, українське мовознавство, вторинне застосування.