Мовний чинник в адаптації права

Анотація

Мета цього дослідження – запропонувати можливі шляхи полегшення та вдосконалення адаптації європейського права за допомогою юридичної лінгвістики. Це питання адаптації є особливо гострим тепер, коли Україна перебуває в процесі євроінтеграції та активно впроваджує директиви Ради Європи в українське законодавство. Нові концепти права запозичуються разом з нововведеними законами та потребують певної модифікації / адаптації у правовій системі (та юридичній терміносистемі відповідно) для того, щоб забезпечити належне функціонування нового права.

Для того, щоб досягнути цієї мети, було застосовано дві парадигми: лінгвістики та порівняльного права. Вибрані теоретичні напрацювання цих двох дисциплін було взято разом для вивчення концептів права як трансплантів, щоб простежити, як мовний фактор впливає на властивості концепта права та його здатність адаптуватися в новій правовій системі. Це дає фактичну інформацію про те, як можна вдосконалити концепт права семантично, формально та функціонально, щоб перетворити його в так званий «успішний правовий трансплант».

Концепт права, як об’єкт дослідження лінгвістів та юристів, дотепер вивчався з погляду лише однієї з дисциплін, залежно від того, хто брався за дослідження. Проте методології цих двох, здавалося б дуже різних дисциплін, є напрочуд продуктивні, коли вони починають працювати разом. Новизна такого підходу полягає в застосуванні теоретичної бази лінгвістики та порівняльного права на спільному об’єкті дослідження.

Статтю розпочато з огляду теорії про правові транспланти з царини порівняльного права, а також ідеї застосувати цю теорію разом з лінгвістикою до концептів права та почати розглядати їх як малих трансплантів. Для цього концепт права спершу описано з погляду лінгвістики, для якої це відносно автономна значеннєва складова термінологічної одиниці з характеристиками, що, взяті разом, формують дефініцію цього терміна; а згодом з погляду правознавства, для якого концепт − це немов «кристалізований» елемент права вищого порядку (принцип, закон, регуляція тощо), що позбавлений своєї семантичної «автономії», оскільки його інтерпретація залежить від правового контексту, наприклад, законодавства, де цей концепт функціонує. Наступним кроком дослідження є аналіз самого мовного фактора, дія якого проявляється у взаємозалежності семантичної, формальної та функціональної еквівалентностей. Це відкриває правові транспланти як тривимірні одиниці (семантика + форма + функція), серед яких в контексті гармонізації європейського права функціональна еквівалентність є остаточною метою. Отримані теоретичні висновки окреслили головні кроки для здійснення в роботі з трансплантацією концептів з одної правової системи в іншу.

Результати такого дослідження дають змогу випрацювати стратегію для інтерпретації концептів європейського права в правовій системі України. Цю стратегію можна надалі застосовувати в створенні нового законодавства та внесенні змін до нього задля гармонізації права та ґарантування правильного функціонування принципів європейського законодавства в українській правовій системі.

Ключові слова: концепт-трансплант, адаптація права, мовний фактор, гармонізація права, семантика, функціональна еквівалентність.