ВПЛИВ СИЛЬВАТИЗАЦІЇ НА ВОДНО-ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ ПЕРЕЛОГОВИХ ЗЕМЕЛЬ (СКОЛІВСЬКІ БЕСКИДИ, УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ)

Анотація

Розглянуто вплив агрогенного навантаження на фізичні та водно-фізичні властивості ґрунтів. З метою кращого вивчення процесів спонтанної сильватизації в гірському регіоні (урочище Погарці, село Козьова, Сколівські Бескиди) обрано чотири ключові ділянки: ліс → пасовище → сіножать → рілля. Ділянки, що зазнали найменшого агрогенного навантаження, відновлюються до свого природного стану швидше. Розорювання території сповільнює процеси відновлення, проте вони все ж відбуваються. Функціонування орних ділянок можливе лише за умови постійного або періодичного догляду (розорювання або викошування). Виявлено збільшення показників щільності будови ґрунту у верхніх горизонтах, порівняно з лісовими екосистемами. Зростання показників на орних ділянках обумовлено перекиданням верхніх горизонтів ґрунту донизу, а нижніх ‒ догори. На пасовищах верхні горизонти ущільнюються внаслідок їхнього витоптування ВРХ. Внаслідок ущільнення верхніх горизонтів зменшується водопроникність ґрунту. Збільшення показників щільності будови ґрунту з 0,79 до 1,15 г·см⁻³ зменшує водопроникність ґрунту на 75 %. Водопроникність ґрунту, що встановлена на орних ділянках (0,55 мм·хв⁻¹), зазвичай фіксується в межах туристичних шляхів та у місцях трелювання лісу. На ділянках, які не мають доброго трав’янистого покриву, виникають ерозійні процеси. Передусім це небезпечно для орних ділянок. Унаслідок ерозійних процесів із ґрунту вимивається частина поживних речовин, що призводить до збіднення ґрунту. Без внесення органічних добрив ділянки стають мало придатними для використання. При зменшенні агрогенного навантаження або за його відсутності верхні горизонти ґрунту відновлюються. Відновлення верхніх горизонтів відбувається через тривале промерзання та розмерзання, що припадає на осінньо-зимово-весняний період. Відновлення ґрунту відбувається також завдяки проникненню вглиб дрібних коренів рослин, що розпушують ґрунт. Фіксується також збільшення показників загальної шпаруватості. Для верхніх горизонтів ґрунтів її оцінювали як “задовільну” і становила вона 62,00‒65,35 %. Для орних ділянок ці показники були меншими (54,90 %). Показники щільності твердої фази поступово змінювались у межах ґрунтових профілів та їхніх дослідних ділянок. Для лісових ділянок вони були найменшими (2,28 г·см⁻³), а для орних ‒ найбільшими (2,55 г·см⁻³). З припиненням агрогенного навантаження вони практично не змінились. Значні зміни виявлено за показниками польової вологості. Вони змінювались як у межах ґрунтових профілів, так і за періодом відбору зразків. Відсутність трав’янистої рослинності спричиняє переосушення верхніх горизонтів ґрунту. У нижчих за профілем горизонтах польова вологість знову збільшується. Найменших змін зазнають верхні горизонти лісових екосистем, що зумовлено наявністю потужної лісової підстилки. Індикатором агрогенного навантаження в межах ґрунтового профілю є показники щільності будови ґрунту, водопроникності та загальної шпаруватості. Показники щільності твердої фази та польової вологості є допоміжними.

Ключові слова: сильватизація; щільність будови ґрунту; водопроникність ґрунту; ґрунтовий профіль; орні землі; пасовище; Сколівські Бескиди.