ВИСОКОГІР’Я УКРАЇНСЬКИХ  КАРПАТ: СТАН І ПРОБЛЕМИ ПОНЯТІЙНОГО-ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО АПАРАТУ

Andriy Baitsar, Pavlo Horishnyy

Анотація


Розглянуто проблеми різночитання та використання терміна “високогір’я” у науці. Під понятійно-термінологічним апаратом розуміють наукову мову тієї чи іншої галузі знань. Замість терміна “понятійно-термінологічний апарат” як рівноцінний вживають “термінологія”, розуміючи під ним сукупність термінів певної галузі  науки, техніки чи мистецтва, що пов'язана з відповідною системою понять. Проблема термінології займала і продовжує займати важливе місце у географічній науці, зокрема у ландшафтознавстві. Значну частину термінів і понять використовують не завжди вдало і доцільно у тому чи іншому контексті. Ландшафтознавство оперує потужним термінологічним апаратом, який безперервно вдосконалюють і розвивають.

На прикладі Українських Карпат запропоновано можливі шляхи упорядкування понятійного апарату, оптимального його застосування для опису високогірних природних територіальних комплексів.

Високогір’я Українських Карпат – гірські природні територіальні комплекси (висотні місцевості: пенепленізоване альпійсько-субальпійське високогір’я, давньольодовиково-ерозійне субальпійське високогір'я), що підносяться над природною верхньою межею лісу (1 240–2 061 м; абсолютна висота гір не має значення) і представлені пенепленом та формами плейстоценового зледеніння; покриті альпійсько-субальпійською рослинністю на гірсько-лучно-буроземних і гірсько-торф'янисто-буроземних ґрунтах. Це холодна кліматична зона, яка поділяється на дві підзони: більш холодну й менш холодну. Більш холодна підзона (від 1 500 до 2 000 м н. р. м.) характеризується сумою активних температур менше 600° С, гідротермічний коефіцієнт перевищує 5. Менш холодна підзона обмежується ізолініями сум температур 600–1 000 °С, а також гідротермічним коефіцієнтом, відповідно, 5 і 4 (висота 1 250–1 500 м н. р. м.).

Розглянуто наукові підходи у дослідженні високогірних природних територіальних комплексів. Наведено переваги ландшафтного підходу у дослідженні високогір’я.

Існує помилкове твердження про уявну тотожність обʼєктів біогеоценології, екології і ландшафтознавства. Солнцев М. (1967), Ісаченко А. (1980) у своїх працях показали помилковість цих поглядів. Концепцію біоценозу вперше запровадив        В. Сукачов 1964 р. У своєму класичному формулюванні – це система біоценозу й екотопу до якої належить мікроклімат у взаємодії з ґрунтом і літологією. Отже, головна риса концепції біогеоценозу полягає у тому, що, взаємозв’язок між біоцентром системи й елементами природного середовища, а також взаємозв’язок між цими елементами відбувається одночасно. Це дає змогу біогеоценологу в дослідженні високогір'я простежити дещо інший шлях.

Зміна мікрокліматичних особливостей на території лісового біоценозу може спровокувати відхилення у водному режимі ґрунту, що послабить стійкість кореневих систем і спричинить до утворення вітровалів, буреломів, сухостою та інших процесів.

Ландшафтний підхід забезпечує ефективну комплексну оцінку природних умов території. Висунута в результаті становлення ландшафтознавства концепція природного територіального комплексу сприятиме вивченню будь-якого природного явища у системі прямих і зворотних взаємозв’язків між рівноправними, хоча і не рівносильними компонентами ПТК, де біоелемент винесений на рівень інших елементів систем.

У нашій статті торкнемося проблеми різночитання та використання терміна “високогір’я” у природничій науці на прикладі Українських Карпат.

Ключові слова: верхня межа лісу; полонини; високогір’я; гірський масив; Українські Карпати


Повний текст:

PDF

Посилання


Baytsar, A. L., 2003. Polonyny of the Ukrainian Carpathians: genesis, distribution and morphology. In Visnyk Lviv University. Geographical series, 29, 3–6. (Іn Ukrainian).

Baytsar, A. L., 2004. Use of local geographical terms of the Ukrainian Carpathians in landscape studies. In Physical geography and geomorphology, 7–12. (Іn Ukrainian).

Baytsar, A. L., Tretyak O.A., 1998. Gregoty of the Ukrainian Carpathians: genesis, distribution and morphology. In Visnyk Lviv University. Geographical series, 21, 36–39. (Іn Ukrainian).

The Great Ukrainian-English Dictionary. 2005. (3rd ed.). Kyiv : Publishing House "MilkyWay". (Іn Ukrainian).

Gabchak, N. F., 2005. Ecological and geomorphological analysis of the Zakarpattia region: (Candidate of Sciences’ thesis). Lviv: Ivan Franko National University of Lviv, 21. (Іn Ukrainian).

Giletsky J. R. Relief of the Ukrainian Carpathians: the state and problems of the conceptual apparatus. Post dated 10. 12. 2010. URL: http://www.geograf.com.ua/blogs /entry/relef.

Kravchuk, Y., 2005. Geomorphology of the Skybovi Carpathians. Lviv : Publishing Center of Ivan Franko National University of Lviv, 232. (Іn Ukrainian).

Kravchuk, Y., 2006. Alpine relief of the Ukrainian Carpathians. In Problems of geomorphology and paleogeography of the Ukrainian Carpathians and adjacent areas: Collection of scientific papers. Lviv : Publishing Center of Ivan Franko National University of Lviv, 2–17. (Іn Ukrainian).

Kruglov, S. S., Maksimov, O. V., 1968. Geological structure and minerals. In Nature of the Ukrainian Carpathians. Lviv : Publishing house of Lviv University, 13–38. (Іn Ukrainian).

Kilinska, K. Y., 2011. Physical geography of the Carpathian-Podillia region of Ukraine. Chernivtsi : Ruta, 220. (Іn Ukrainian).

Lyashchuk, B. F., 1993. Geographical names of the Ukrainian Carpathians and adjacent territories. Kyiv : Isdo, 202. (Іn Ukrainian).

Malinovsky, K. A., 1980. Vegetation of the highlands of the Ukrainian Carpathians. Kyiv: Naukova Dumka, 278. (Іn Ukrainian).

Malinovsky, K. A., Holubets, M. A., Havrusevich, A. N., 1988. Carpathian Highlands. Patterns of formation and structural specificity of high-mountain complexes. Kyiv : Naukova Dumka, 208. (Іn Ukrainian).

Miller, G. P., Fedirko, O. M., 1989. Karpaty Ukrainsky. In Geographical Encyclopedia of Ukraine. Kyiv : URE, 2. 113–114. (Іn Ukrainian).

Nature of the Ukrainian Carpathians 1968. K. I. Herenchuk. (Ed.) Lviv: Publishing house of Lviv University, 266. (Іn Ukrainian).

Franko, I., 1907. Literary language and actions. In Literary scientific bulletin. 2. 225–230. (Іn Ukrainian).

Tsaryk, Y., 2008. Mostlikely factors of threat to the existence of biosystems of the highlands of the Ukrainian Carpathians. In Proceedings of the Scientific Society named Shevchenko. XXIII: Ecological Collection. Study of bioticand landscape diversity and its conservation. 258–263. (Іn Ukrainian).

Shubina, T. V., 2006. Problems of term formation in geographical terminology of the 20s of the XX century. In Сulture of the peoples of the Black Sea region. 53. 49–52. (Іn Ukrainian).

Altitude. National Geographic. URL: https://education.nationalgeographic.org/ resource /altitude

High mountains. Brockhaus. URL : https://brockhaus.de/ecs/enzy/article/hochgebirge

Środoń, A., 1948. The upper boundary of the forest in Chornohora and in the Chyvchyny mountains. Krakow: Pol. Akkad. Skillful. 92.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/gpc.2022.1.3818

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.