ВИВЧЕННЯ СТЕПАНОМ РУДНИЦЬКИМ МОРФОЛОГІЇ, ГЕНЕЗИСУ ТА ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ РЕЛЬЄФУ ПОДІЛЛЯ

Анотація

Вивчення морфології генезису та історії розвитку рельєфу карпатського і передкарпатського басейнів Дністра С. Рудницьким продовжено на Поділлі. Підсумком багаторічних експедиційних досліджень (1903–1912) стала монографія ”Знадоби до морфології подільського сточища Дністра”, рекомендована до друку на засіданні математично-природописної секції НТШ 17 квітня 1912 року.

У цій праці, крім детальної морфографічної і морфометричної характеристики рельєфу галицького Поділля, велика увага приділена формуванню річкової мережі басейну Дністра, геологічній будові, палеогеоморфології та морфологічно-генетичним проблемам.

При вивченні подільського басейну Дністра С. Рудницький зробив численні висновки з проблем морфологічної регіоналізації, історії розвитку рельєфу, зокрема формування долини Дністра та його подільських приток, які й досі не втратили актуальності. Серед основних результатів дослідження С. Рудницьким морфогенезу та еволюції рельєфу подільського басейну Дністра необхідно виокремити такі: 1. Геоморфологічний поділ галицького Поділля з виокремленням районів: Розточчя, Верещицько-Щирецьке пониззя, Миколаївсько-Бобрецька горбовина (Підопілля), Опільська горбовина, Подністря, власне Поділля та Гологоро-Кременецьке пасмо. 2. Уточнення історії розвитку окремих районів: ератичний скандинавський матеріал на Розточчі мішаний (скандинавсько-карпатський) та відкладений флювіагляціальними потоками і поширений до висот 380 м. 3. У перигляціальний плейстоценовий період майже усі піски основних районів були охоплені еоловими процесами. 4. Підтверджено запропонований В. Тесейром геологічний поділ Поділля на західне і східне з виокремленням п’яти морфологічних смуг. 5. Обґрунтовано морфотектонічну схему розвитку Поділля, пов’язану з тектонічними підняттями Гологоро-Кременецького пасма, яке спричинило нинішній нахил Подільської височини до південного сходу–сходу. 6. Зазначено, що тектонічні лінії Бердо–Нароль і Ковалівка–Смиківці характеризують палеозойську плиту Поділля як типовий тектонічний горст. 7. Детально описано старі рінища (алювіальні відклади) Дністра з присутнім карпатським матеріалом на Подністрі, Опіллі і власне Поділлі, що поширені смугою на віддалі 14–20 км від сучасного русла Дністра. 8. На основі літературних джерел і власних досліджень дійшов висновку, що всюди на старих рінищах, пісках і алювіальних глинах лежить “еолічний” лес. 9. Стверджено, що старі наддністрянські рінища не можуть бути старшими від поверхонь вирівнювання Карпат і Передкарпаття. 10. Формування долинної мережі Дністра у пліоцені та плейстоцені, що визначило напрям течій лівих приток і перехоплення їхніх верхів’їв витоками Західного Бугу.

Загалом необхідно зазначити, що С. Рудницькому в “Знадобах до морфології подільського сточища Дністра” вперше в тогочасній геоморфологічній літературі вдалось реалізувати комплексний морфогенетичний підхід до вивчення рельєфу регіону: від стандартизованих морфологічних описів через систематизацію морфологічної структури регіону до історико-генетичної інтерпретації головних рис морфології рельєфу.

 

Ключові слова: морфологічні райони; сточище (басейн) Дністра; старі наддністрянські рінища (алювіальні відклади); гляціальний ератичний матеріал; флювіогляціальні відклади; блукаючі і врізані меандри; горбовина; Поділля.