ДВОКРИЛІ ВІСТРЯ СТРІЛ ЗІ СЛОВ’ЯНСЬКИХ РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНИХ ПАМ’ЯТОК ПІВДНЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Анотація

Вістря стріл є наймасовішими знахідками серед предметів озброєння на ранньосередньовічних слов’янських пам’ятках півдня Східної Європи. З-поміж вістер стріл, виявлених в ареалі празької, пеньківської та колочинської культур, привертають увагу двокрилі (двошипні) втулкові вістря. На пам’ятках Східної Європи такі вістря зафіксовані з римського часу, але за доби раннього середньовіччя їх кількість зростає. Зі слов’янських пам’яток цього періоду на півдні Східної Європи відомо 18 екземплярів із 16 пам’яток. Також серед речового матеріалу Малокопанського некрополя є двокрилі втулкові вістря стріл (12 екз.), які, очевидно, датуються раннім середньовіччям.

Аналогічні за пропорціями вістря частіше трапляються серед поховального інвентарю ранньосередньовічних могильників Центральної Європи, численними вони є з-поміж інших знахідок вістер на городищах Білоруського Подвіння.
Технологія виготовлення двокрилих втулкових вістер стріл (шпальт метод) є більш складною, ніж плоских чи гранених вістер. Особливість, яка характеризує цей тип – крильця, – визначає його функціональне призначення. Експериментально доведено, що обладнані такими вістрями стріли глибоко застрягали у мішені, а крильця заважали обережно витягнути наконечник без додаткових пошкоджень. Вістря цього виду найефективніше використовували для ураження незахищеного супротивника, для полювання на хижаків, також вони мали велику проникну здатність при стрільбі в мішені з кольчугою, але не могли пробити панцир зі залізних пластин.
Характерною особливістю деяких ранньосередньовічних двокрилих вістер стріл є тордирування. Є кілька версій щодо функціонального призначення цієї особливості. Можливо потреба у застосуванні такого прийому була пов’язана одразу з кількома причинами. Очевидно, що його почали застосовувати вперше в якомусь конкретному регіоні, звідки з часом цей прийом поширився в тому числі серед слов’янських племен.
Різноманіття пропорцій у межах цього типу вістер свідчить про їх призначення для ураження різних цілей. Певні варіанти запозичені чи поширювалися у процесі міграцій населення, а деякі з них могли бути давно відомі місцевим мешканцям, тому доречно поставити питання про їх локальні варіанти.