МОРАЛЬНІСТЬ, САМОКОНТРОЛЬ ТА ЗЛОЧИННІСТЬ

Анотація

У статті запропоновано обговорення теорії самоконтролю через дослідження її можливої
переваги пов’язаної з категорією моральності та ймовірності злочинної діяльності. Звертаючись
до опитування, що ґрунтувалося на випадковій вибірці домогосподарств у Львові, ми стверджуємо,
що самоконтроль є важливим чинником, який може допомогти передбачити ймовірність злочинної
діяльності в незвичному культурному контексті. Водночас моральність також є важливим
незалежним чинником, сила якого може перевищувати значимість самоконтролю. Врахування
моральності значно зменшує коефіцієнти, що вимірюють самоконтроль, часом виключаючи їх
зовсім. Моральність засвідчує низький зв’язок із самоконтролем як можливості передбачення
ймовірності злочинної діяльності. Результати дослідження свідчать про те, що нова теорія
ситуативної дії, яка вказує на (слабку) моральність як визначальну причину злочинної діяльності
та ставить під сумнів відносну важливість самоконтролю, повинна бути переосмислена. Загалом,
результати підтверджують значимість самоконтролю як фактору діяльності, що відхиляється
від норми, та наголошують на важливості звернення уваги на моральність як потенційну причину
такої поведінки.
Ключові слова: самоконтроль, злочинна діяльність, моральність.