ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Анотація

Статтю присвячено проблемам вивчення повсякденного життя на тимчасово окупованих територіях Запорізької області методом аналізу фотозображень. Дослідник дає загальну характеристику соціальних настроїв в окупації та визначає основні риси повсякденності військової доби, серед яких - висока невизначеність, постійна небезпека для життя та здоров’я, інформаційна блокада, терор з боку ворога проти представників найбільш активних соціальних груп. На тлі неможливості або обмеженості застосування класичних кількісних та якісних методик, візуалізація виконує важливі теоретичні та практичні завдання, дозволяючи оперативно збирати та аналізувати первинну соціологічну інформацію.
У своїй роботі автор спирається на методологічний доробок П.Штомпки, Т.Бергера, П. Лукмана та А.Шюца, а в якості емпіричної бази визначає фотозображення, які було розміщено у відкритому доступі на регіональних веб-сайтах і телеграм-каналах у січні-лютому 2023 року. У статті здійснюється структурування візуального простору повсякденності у горизонтальному (дім та робота, споживання, фізичний та соціальний простір, освіта та спорт, медицина і хвороби, свята, влада та війна) і вертикальному (особистість, взаємодія, колективність, культура, оточення) вимірах. Також на конкретних прикладах демонструється важливість особистості фотографа, його уявлення про результати своєї роботи, та культурного контексту, в якому відбувається фотографування, взаємозв’язку візуального та вербального. Зокрема, трагедію евакуації із тимчасово окупованих територій, що відображена у сотнях світлин, влучно передають слова – «все життя умістилося до однієї сумки».

На основі аналізу візуальних даних, автор відзначає регресивні соціальні зміни у різних сферах повсякденного життя. Через дії окупаційної влади нівелюється межа між приватністю та публічністю, а безпека і свобода людей постійно перебувають під загрозою; фізичний простір наповнюється новими кордонами, посилюється соціальна ізоляція людей, які не бажають отримувати російський паспорт. Також відбувається дисфункційне переродження соціальних інститутів: споживання із економічного акту перетворюється на силову конфіскацію, а освітні заклади замість генерації та поширення знань забезпечують прикриття російських військових, ведення пропаганди, поширення колабораціонізму серед дітей та молоді. Поряд із цим вивчення фотозображень свідчить, що окупаційна влада почувається слабкою та не сприймається населенням як легітимна. Відзначається, що змінити таку ситуацію ворогу не допомагають ані масовий терор, ані спроби формування нової ідентичності через повернення до радянських свят та посилення русифікації.
За результатами дослідження автор доходить висновку щодо важливості фото як інструменту візуалізації життя у неволі, описання контексту соціальних взаємодій за лінією фронту, розкриття явних та прихованих мотивів соціальних акторів, особливостей соціальної ролі фотографа за умов військово-поліцейського свавілля. Також наголошується на архаїзації та повернення до радянських часів соціальних практик на окупованих землях, підкреслюється, що візуалізація образів щоденних соціальних інтеракцій дозволяє побачити все багатоманіття життя у регіоні, включно із проявами колабораціонізму, активного спротиву, свідомого екскапізму та прагненням до фізичного виживання у надзвичайно складних соціально-економічних умовах.
Ключові слова: окупація, візуалізація, повсякденність, фотографія.