ФОТОПОРТРЕТ ЯК “МІСЦЕ ПАМ’ЯТІ” ЛЮДЕЙ І РЕЧЕЙ

Анотація

Фотографія важлива не тільки з художнього погляду, вона є пам’ятним історичним документом та включена до арсеналу наукового інструментарію і доказів, зокрема для соціології, яка відшуковує через фотографії сліди соціального. З часом фотографії, в тому числі і портретного жанру, перетворюються на важливі історичні документи. Типологія фотопортретів досить різноманітна: до них відносяться і студійні, і репортажні портрети, фото дорослих і дитячі, професійні та аматорські. Згодом фотопортрети теж постають науковим, історичним та документальним свідченням епохи. Фотографія, з’явившись, зазначила за собою функцію боротьби із забуттям, з оманливістю спогадів, чим перетворилася на “місце пам’яті” (за визначенням П. Нора), яке нашаровує собою історію в складчасту річ пам’яті. Фотографія є річчю, що будучи місцем пам’яті є місцем, яке містить інші місця і об’єкти спогадів. Соціологічне прочитання фотопортрету в межах розвідки цієї статті для нас цікаве не тільки з погляду відображення статусності зображеного, скільки з фокусу конструювання соціальної ідентичності за рахунок аксесуарів, атрибутики, яка супроводжує зображуваних на фотопортретах людей. Чим значимішим був предмет, тим ймовірніше він потрапляв до антуражу фотопортрету. Адже речі є не менш промовистими компонентами соціальної реальності, ніж люди та їхні практики. Люди оперують речами, з часом речі “спонукають” до володіння ними, як значимими, як ознаками статусності чи особливої риси індивідуальності індивіда. Речі є символами часу, адже свідчать собою епоху, практики, досягнення ремесла, науки і техніки. Якщо в ХІХ ст. функція фотопортрета була церемоніальною, то технічне вдосконалення, демократизація і комерціалізація призвели до масовізації і на фотопортретах постали чи не всі прошарки суспільства. З огляду на різноманітність жанру фотопортрет створювався як цілеспрямовано, так і стихійно без заздалегідь визначеного плану, але через зацікавленість об’єктом чи процесом, що згодом потрапляв на світлину і ставав частиною історії. Цінність фотографії і речей, які вона містить стають невід’ємними від цінності самої фотографії як речі.