З ІСТОРІОЛОГІЇ ДВАДЦЯТИЛІТТЯ ПАДІННЯ «БЕРЛІНСЬКОЇ СТІНИ» (1989 р.) ТА «МОСКОВСЬКОЇ СТІНИ (1991 р.)»: ПОЛІТОЛОГО-ЕТНОЛОГІЧНІ РЕМІНІСЦЕНЦІЇ НА ФОНІ КРИЗОВОГО СЬОГОДЕННЯ

Анотація

У статті крізь призму політолого-етнологічної теорії розглядається вплив
на європейський та всепланетний світ двох резонансно-тектонічних подій –
падіння у 1989 р. «Берлінської стіни» й у 1991 р. – «Московської стіни» (розвал
СРСР та європейської групи країн соціалістичної системи). Політолого-
етнологічний дискурс розгорнуто навколо дуальних теоретичних наукологем
про спряжіння змісту парних понять «народ-населення» і «народ-етнос»,
«етноісторична нація» і «політична нація», «титульний народ поліетнічної
країни» і «меншинські народи поліетнічної країни». Дискурс пронизує думка,
що випливає з кореляції історіології падіння двох зазначених «стін», – думка
про те, що системна криза в поліетнічній країні закономірно колись настає лише
у разі відсутності в ній динамічної та теоретично засадованої концепції
державної етнополітики, а найчастіше – у разі дистрофного розкладення усієї
трійки структурних елементів сфер та галузей життєдіяльності людей, – їхніх
відносин, інститутів та ідеології. За час розглядуваного двадцятиліття у цьому
сенсі Німеччина демонструвала позитивно-висхідний варіант розвитку, а
Україна, – слід гадати: поки що, – «наздоганяючий варіант».
Ключові слова: всекраїнова політична нація, державна етнополітики,
етноісторіологема, етноісторична нація, етнонаціональна меншина,
етнополітологема, меншинський народ-етнос, політолого-етнологічний дискурс,
титульний народ-етнос.