КУЛЬТУРА НАУКОВОГО МИСЛЕННЯ ЯК ПРОБЛЕМА ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

У статті на основі понятійно-термінологічного аналізу наукових літературних джерел з’ясовано підходи науковців до трактування сутності системоутворювальних, родових і видових понять дослідження. Ураховуючи, що фундаментальні категорії (“наука”, “культура”, “мислення”) є системоутворювальними, “наукову культуру”, “наукове мислення” і “культуру мислення” в межах наукового пошуку розглядають як родові. Наукову культура визначено як інтегральне утворення особистості дослідника, що характеризує ступінь його досконалості у науковій сфері, науковий світогляд, інтелектуальний потенціал, систему компетентностей. Наукове мислення визначено як особливий вид мислення дослідника, що характеризується логічністю, системністю, об’єктивністю, обґрунтованістю, концептуальністю, глибиною, передбачуваністю, оригінальністю, креативністю, проникливістю, спрямований на пізнання педагогічної дійсності, і забезпечує достовірність, точність і надійність результатів, отриманих у процесі науково-дослідної діяльності.

Феномен «культура наукового мислення» обґрунтовано як видове поняття стосовно до родових. Культура наукового мислення дослідника трактується як інтегроване утворення, яке визначає стиль його пізнавальної діяльності, зміст наукового пізнання, індивідуальні особливості особистості, формує уявлення про проблему наукового пошуку, підходи до обґрунтування теоретико-методологічних і методико-технологічних засад, сприяє моделюванню програми дослідження, вибору діагностичного інструментарію дослідження та інтерпретації його результатів. У контексті дослідження науково-дослідної діяльності здобувачів вищої освіти визначено головні аспекти формування культури наукового мислення.

Ключові слова: культура, наукова культура, мислення, наукове мислення, культура мислення, культура наукового мислення, науково-дослідна діяльність.