HOMO RATIONALIS: ФОРМУВАННЯ НОВИХ ПОГЛЯДІВ НА ЛЮДИНУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ XVII–XVIII СТ.

 

Галина Антонюк

Анотація


На прикладі перекладених з латинської мови філософських дисциплін, які викладали у вітчизняних наукових закладах, зокрема у Києво-Могилянській академії в період XVII–XVIII ст., у статті простежено формування нових поглядів на людину окресленої епохи – Homo rationalis, що було пов’язано із посиленням раціоналістичних тенденцій у всіх галузях суспільного життя і мало вияв в освітній практиці навчальних закладів, які розгортали свою діяльність у зазначений час. Раціоналістичні вияви чітко простежувалися у викладанні людиноорієнтованих дисциплін, зокрема у етиці. Етичні вчення були відповіддю на суспільні запити епохи, яка висувала нові вимоги щодо формування людини – освіченої та діяльної, яка свої знання та вміння скеровувала б на побудову гармонійного суспільства, організованого на раціональних засадах. Саме цій меті були підпорядковані курси етики, у яких розроблялись питання свободи волі, вищого блага, мети життя людини і можливостей досягнення нею щастя у земному житті. Актуальним щодо сьогодення є дискутоване у вітчизняних Етиках питання про роль освіти та виховання, можливостей реалізації людиною своїх навиків та вмінь у реальних земних умовах. У курсах наголошувалось, що озброєна передовими науковими знаннями, керуючись власним досвідом та пізнавальними можливостями на основі чуттєвого сприймання та законів мислення, людина – homo rationalis, може пізнавати світ, а далі – на раціоналістичних засадах – контролювати й удосконалювати його. Етичні вчення окресленої епохи є поєднанням надбань раціоналістичної західноєвропейської філософської думки з власними ірраціонально-ментальними традиціями, що сягають X–XI, XII–XV ст. Освітня спадщина, представлена у курсах київських Етик XVII–XVIIІ ст., заслуговує на те, щоб бути творчо використаною у контексті формування життєвої програми людини ХХІ ст.

Ключові слова: український освітній простір, раціоналістична традиція, філософські курси, арістотелізм, етика, свобода волі, вище благо, щастя, людина.


Повний текст:

PDF

Посилання


  1. Грицай М. С. Давня українська література. Київ : Вища школа, 1989 р. 414 с.
  2. Гусейнов А. А. Краткая история этики. Москва : Мысль, 1987. 592 с.
  3. Довга Л. М. Етика // Історія української культури : у 5 т. Т. 3. Київ : Наук. думка, 2003. С. 624–635.
  4. Історія філософії на Україні : у 3 т. Т. І. Київ : Наук. думка, 1987. С. 306–315.
  5. Кашуба М. В. Этика в Киево-Могилянской академии // Памятники этической мысли на Украине XVII–первой половины XVIII вв. Киев : Наук. думка, 1987. С. 5–46.
  6. Кессиди Ф. Х. Этические сочинения Аристотеля // Аристотель. Сочинения: в 4 т. Т. IV. Москва : Мысль, 1983. C. 5–37.
  7. Козачинський М. Філософія Арістотеліканства // Тисяча років української суспільно-політичної думки : у 9 т. Т. IV. Середина XVIII ст. Київ : Дніпро, 2001. Кн. 2. C. 19–40.
  8. Кониський Г. Моральна філософія або Етика / Філософські твори : у 2 т. Т. І. Київ : Наук. думка, 1990. C. 385–474.
  9. Памятники этической мысли на Украине XVII–первой половины XVIII вв. / пер. с лат., вст. ст., прим. М. Кашубы. Київ : Наук. думка, 1987. 527 c.
  10. Прокопович Ф. Натурфілософія або Фізика // Філософські твори : в 3 т. Т. ІІ. Київ : Наук. думка, 1980. С. 113–501.
  11. Прокопович Ф. Етика або наука про звичаї // Філософські твори : в 3 т. Т. ІІ. Київ : Наук. думка, 1980. C. 503–514.
  12. Стратій Я. М. Філософія в Києво-Могилянській академії // Київ в історії філософії України Київ : Вид. дім «КМ Academia» ; ТОВ Університетське вид-во «Пульсари», 2000. С. 74–129.
  13. Філософія Відродження на Україні / М. В. Кашуба та ін. ; АН УРСР ; Ін-т сусп. наук. Київ : Наук. думка, 1990. 333 с.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vpe.2022.36.11495

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.