СУБ’ЄКТНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНИХ ГРОМАД У ПОЛЬСЬКОМУ ПОДАТКОВОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ

Анотація

Предметом цієї статті є проблема оподаткування земельних громад та компаній, що контролюють їхню діяльність, оскільки є низка сумнівів щодо їх визнання платниками індивідуальних податків. Ці суб’єкти у польському законодавстві є залишками соціальних відносин ХІХ століття, пов’язаних зі скасуванням феодальної власності у Східній Польщі на землях, анексованих російською та австрійською державами. Своєю чергою, чинне законодавство про правовий статус земельних громад було прийняте у 1960 роках. Також важливо зазначити, що відносно форми ці суб’єкти не змінювалися під час реформи політичної системи 1990 років. Незважаючи на появу нових інституцій у приватному та публічному праві (зокрема в адміністративному та фінансовому праві) земельні громади та компанії, що контролюють їхню діяльність залишилися, чим спричинили велику кількість проблем у теорії та на практиці. Потрібно зазначити, що ці проблеми також є важливими на практиці, тому що кількість зареєстрованих земельних громад досягла 5 100, а площа земель 107 тис. гектарів. Тому юридичний аналіз земельних громад у польському податковому законодавстві у контексті структури оподаткування є виправданим. У процесі проведення такого аналізу важливо використати теоретичну модель платника податків, розрізняючи нормативні елементи, що складають цю модель, яку розробив професор М. Каліновскі. З теоретичної моделі платника податків випливає, що раціональний законодавець при виборі певного виду платника податків повинен брати до уваги щонайменше три важливі аспекти: платник податків має знати, як правильно сплачувати податок, мати можливість здійснити оплату та мати можливість здійснювати права та обов’язки платника податків.
Беручи до уваги вказані вище теоретичні узагальнення та чинне законодавство, автор дійшов висновку, що земельні громади та компанії, що контролюють їхню діяльність не є платниками податку на доходи фізичних осіб, податку з обороту та податку на майно. Автор визначив поняття фізичних осіб, які є учасниками земельної громади, та охопив низку практичних проблем. Також було встановлено, що проблеми, які стосуються суб’єктності земельної громади походять від ігнорування результатів теоретичних досліджень щодо юридичної правосуб’єктності. При цьому для розв’язання вказаних проблем, потрібні зміни у чинному законодавстві.