ІНСТИТУТ НОТАРІАТУ В ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ

Анотація

Проаналізовано і дано оцінку процесам творення та реформування правоохоронної системи (на прикладі інституту нотаріату), що відбувалися у ЗахідноУкраїнській Народній республіці.
З’ясовано, що відповідно до Закону Української Національної Ради «Про тимчасову адміністрацію областей ЗахідноУкраїнської Народної Республіки» від 16.11.1918 р., тим­часово, до прийняття відповідного закону, у ЗУНР залишалося чинним австрійське нотаріальне законодавство (Положення 1871 р.), і, відповідно, на своїх місцях залиша­лися попередні нотаріуси та працівники їхніх канцелярій. 1.03.1919 р. Державний Секретаріат судівництва ухвалив розпорядок «Про тимчасову організацію нотарів», зобов’язавши нотаріусів скласти присягу на вірність Українській державі.
За короткий строк і у тяжких зовнішньо-політичних і внутрішніх обставинах, у ЗУНР були сформовані та досить злагоджено функціонували основні ланки державного механізму, у тому числі й інститут нотаріату. Аналіз архівних документів засвідчує, що нотаріат періоду ЗУНР, попри несприятливі чинники актори продовжував функціонувати, а влада вживала адекватних заходів з його впорядкування.