ЮРИДИЧНА КОНСТРУКЦІЯ «ТЕ САМЕ ДІЯННЯ» В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Анотація

Розглянуто питання законодавчого вираження спеціальних норм (зокрема, в частині формулювання ознак кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочину) в тексті чинного Кримінального кодексу України. З цією метою у формі таблиці узагаль­нено всі випадки використання кваліфікованих чи особливо кваліфікованих складів злочину в КК України. Чинний на 30 вересня 2017 року КК України дає можливість зробити висновок про те, що він містить 397 кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів злочину. Для позначення ознак основного складу злочину у кваліфікованому законодавець використовує різні юридичні конструкції.
Найбільш вдалим видається відтворення у другій (наступній) частині статті Особливої частини КК України або ж назви злочину, або ж текстуальне відтворення диспозиції попередньої частини статті. Але таких конструкцій у чинному КК небагато.
Основну увагу зосереджено на використанні при конструюванні кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів відповідних юридичних формул (конструкцій): «те саме діяння», «ті самі діяння», «діяння, передбачене (-і) частиною (-ами) … цієї статті», «ті самі дії», «дії, передбачені частиною (-ами) … цієї статті», «та сама дія». Зроблено спробу аналізу змісту цієї конструкції із урахуванням виду попереднього основного складу злочину.
Якщо у першій частині статті Особливої частини КК України передбачена відпові­дальність за формальний склад злочину, то в більшості випадків особливих проблем із тлумаченням та кваліфікацією суспільно небезпечної поведінки не виникає. Найбільше проблемних питань кваліфікації з’являється у тих випадках, коли основний склад відпо­відного злочину матеріальний, а кваліфікований чи особливо кваліфікований як вказівку на основний послуговується термінами «дія(-ї)» чи «діяння».
У цьому аспекті, особливу увагу зосереджено на аналізі норми ч. 2 ст. 194 КК України з метою визначення адекватності використання у ній юридичної конструкції «те саме діяння». У подібних ситуаціях пропонуємо керуватися оцінкою ступеня суспільної небезпеки вчиненого діяння, індикатором якого є так звані криміноутворюючі ознаки. У ч. 2 ст. 194 КК України, такими криміноутворюючими ознаками, на нашу думку, є загальнонебезпечний спосіб, загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Тому наслідки у виді заподіяння шкоди у великих розмірах не є обов’язковою ознакою цього складу злочину.
Отже, склад умисного знищення чи пошкодження чужого майна, вчиненого загаль­нонебезпечним способом або такого, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, не передбачає наявність суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння шкоди у великих розмірах.