ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАКОНОДАВЧОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО СПРОТИВУ, ОБОРОНИ ТА ЗАХИСТУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ УКРАЇНИ (1991–1996)

Анотація

Доведено тяглість давньої правової культури українського народу, яка формувалася з часів Київської Русі зі сучасним життям українського народу у власній національній державі – Україні. Обраний період формування законодавства України з 1991 по 1996 роки підтверджує категоричність українського народу на своїй самостійності та незалежності, а також готовності захищати суверенітет України. Визначено особливості хронологічного закріплення в законодавстві засад оборони України, а також повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України у сфері оборони. Окрему увагу зосереджено на законодавчому закріпленні таких термінів, як «військове командування», «військове формування», «воєнний стан», «збройна агресія», «оборона України», «територіальна оборона України» та ін. Проаналізувавши законодавство, виділено основні віхи формування сучасної воєнної організації держави, акцентовано на створенні сучасних українських військових формувань, законодавчому закріпленні повноважень Президента України як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України та нормативному врегулюванню повноважень таких органів, як «Рада національної безпеки і оборони України» та «Ставка Верховного Головнокомандувача». Аналізуючи зміст законодавства України у сфері оборони в період 1991–1996 років зроблено висновок, що український народ зберіг у своїй історичній пам’яті всі важкі криваві сторінки історії, починаючи з формування Київської Русі, в часи якої були закладені основи державницької та правової свідомості сучасного українського народу, який справді став свідомим та самодостатнім для формування власної національної української держави – України.