ЗЛОЧИНИ ТА ПОКАРАННЯ У МІЖВОЄННІЙ ПОЛЬЩІ (1918–1939 РОКІВ)

Olga Lypytchuk

Анотація


Показано, що майже три чверті міжвоєнного періоду в Польщі діяло кримінальне зако­нодавство держав-окупантів. У нових польських умовах відновленої державності новелізації зазнали статті всіх кримінальних кодексів. Зміни та доповнення до непольських криміналь­них кодексів, які вносила польська влада, перетворювали кримінальне право у складну та заплутану систему норм. Статистика свідчила, що відсоток найзагрозливіших злочинів був значним, а велика кількість злодіїв уникала покарання.
З’ясовано, що важливим етапом у боротьбі зі злочинністю стало прийняття нового польського кримінального кодексу та закону про правопорушення у 1932 році. Були виз­начені категорії та види злочинів, а також покарання. Кримінальна відповідальність набувала суб’єктивного характеру і була індивідуалізована. Була створена сучасна законо­давча база, що давало змогу ефективно протидіяти злочинності.
Досліджено, що найпоширенішими злочинами в міжвоєнній Польщі були злочини проти життя і здоров’я, майна економічні, службові. Значна частина злочинів належала до легких. Серед винесених вироків домінували арешт та ув’язнення. Однак за тяжкі злочини суди застосовували смертну кару. За кількістю злочинів (щодо майна, умисне вбивство) Польща посідала перше місце в Європі. У різних регіонах Польщі переважали певні види злочинів, що стало наслідком їхнього специфічного соціально-економічного й культурного розвитку.
Доведено, що майже увесь період відбувалася динаміка постійного зростання злочин­ності лише наприкінці періоду злочинність дещо зменшилася.


Ключові слова


міжвоєнна Польща, види злочинів, покарання, злочинність, динаміка

Повний текст:

PDF

Посилання


  1. Bardach, J., Leśnodorski, B., Pietrzak, M. (1979). Historia państwa і prawa polskiego. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. (in Polish).
  2. Borkowska-Bagieńska, E., Lesiński, B. (1995). Historia prawa sądowego: zarys wykładu. Poznań: Ars Boni et Aequi. (in Polish)
  3. Ćwik, W., Opas, T. (1999). Prawo sądow w Polsce do 1939 r.: Zarys wykładu. Rzeszów: Fosze. (in Polish).
  4. Czerwiński, St. (1937). Statystyka kryminalna a geneza przestepczości». Głos Sądownictwa, Nr. 12, 941–944. (in Polish).
  5. Dekret Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 22 listopada 1938 r. o ochronie niektórych interesów państwa. (1938). DzURP, Nr. 31, Poz. 623 (in Polish).
  6. Derzhavnyi arkhiv Lvivskoyi oblasti (dali – DALO). Fond 11 (Lvivskyi okruzhnyi sud). Оpys 26. Sprava 11. (in Ukrainian).
  7. DALO. Fond 11 (Lvivskyi okruzhnyi sud). Оpys 26. Sprava. 102. (in Ukrainian)
  8. Głos Sądownictwa. (1932). Nr. 11, 695 (in Polish).
  9. Historia państwa i prawa Polski 1918–1939. (1962) / pod red. F. Ryszka. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, cz. 2. (in Polish).
  10. Jamontt, J. (1928). Historia i krytyka rozpoządzenia o ustroju sąw powszechnych. Warszawa, 126. (in Polish)
  11. Makowski, W. (1932). «Kodeks karny 1932. Komentarz». Warszawa: nakładem Ksiegarni F. Hoesicka. (in Polish).
  12. Płaza, S. (2001).Historia prawa w Polsce na tle porównawczym. Okres miedzywojenny. Kraków: Ksiegarnia Akademicka, cz. 3. (in Polish).
  13. Radzinowicz, L. (1935). Przestкpczość w Polsce w r. 1934». Głos sądownictwa, Nr. 7–8, 508–520. (in Polish).
  14. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 22 marca 1928 r. o postepowaniu administracyjnem. (1928). Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej (DzURP), Nr. 36. Poz. 341. (in Polish).
  15. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 11 lipca 1932 r. Kodeks karny. (1932). DzURP, Nr. 60. Poz. 571; Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 11 lipca 1932 r. Prawo o wykroczeniach. (1932). DzURP, Nr. 60. Poz. 572. (in Polish).
  16. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 24 pazdziernika 1934 r. o niektórych przestepstwach przeciwko bezpieczeństwu Państwa. (1934). DzURP, Nr. 94. Poz. 851. (in Polish).
  17. Rudnicki, K. (1956). Wspomnienia prokuratora. Warszawa: Czytelnik. (in Polish).
  18. Sitnicki, Z. (1934). Kodeks karny 1932 r. a praktyka sądowa. Głos Sądownictwa, Nr. 9, 651–657. (in Polish).
  19. Sobolewski, M. (1954). Prawa i wolności obybatelskie i praktyka sądów przedwreśniowych». Kwartalnik Historyczny. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, Rocznik LXI, Nr. 2, 35–60. (in Polish).
  20. Śliwowski, J. (1936). W. Przestepczość w Polsce i jej zwalczanie. Głos Sądownictwa, Nr. 1, 38–46. (in Polish).
  21. Śliwowski, J. (1935). W. Sedzia, kara i jej wykonanie. Głos Sądownictwa, Nr. 5, 353–359. (in Polish).
  22. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u Lvovi (dali – TDIA Ukrainy u Lvovi). Fond 205 (Prokuror apelyaciynoho sudu u Lvovi). Opys 1. Sprava. 203. (in Ukrainian).
  23. TDIA Ukrainy u Lvovi. Fond. 205. Opys 1. Sprava 39. (in Ukrainian).
  24. TDIA Ukrainy u Lvovi. Fond. 205. Opys 1. Sprava 138. (in Ukrainian).
  25. TDIA Ukrainy u Lvovi. Fond. 805 (Okruzhnyi sud u Lyublini). Opys 1. Sprava. 13. (in Ukrainian).
  26. TDIA Ukrainy u Lvovi. Fond. 205.Opys 1. Sprava. 766. (in Ukrainian).
  27. Wróblewski, B., Świda, W. (1939). Sędziowski wymiar kary w Rzeczypospolitej Polskiej. Ankieta. Wilno: Wydano z zasiіłku Ministerstwa Wyznań Religijnych I Oświecenia Publicznego oraz Rektoratu U.S.B. (in Polish).
  28. Zbiór przepisów prawnych obowiązujących na ziemiach wschodnich, zastosowany do potrzeb sądownictwa. (1922). Opr. K. Berezowski. Warszawa: Sp. Akc. Zakładów Graficznych «Drukarnia Polska». (in Polish).




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vla.2019.69.042

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.