ТРАНСФОРМАЦІЯ ВІДНОСИН УКРАЇНА-НАТО В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ

Анотація

Розглянуто питання трансформації відносин України з Організацією Північноатлантичного Договору під впливом агресивної політики Російської Федерації щодо України після 2014 року. Проаналізовано ключові напрями співпраці на двосторонньому та багатосторонньому рівнях щодо реформування сектору безпеки та оборони України та узгодження пріоритетних напрямів співробітництва на міжнародній арені.

Досвід становлення відносин з НАТО започаткований Хартією про особливе партнерство 1997 року та практичною діяльністю з 1994 року в рамках програми Організації «Партнерство заради миру». Не отримавши на Бухарестському саміті Альянсу 2008 року Плану дій щодо членства, Україна до 2014 року залишалася на етапі діалогу та секторальної військової співпраці. Протягом співпраці миротворчі батальйони за участю українських військовослужбовців брали участь в операціях Організації на Балканах, у  Боснії та Герцеговині, Косово тощо.

Анексія Росією Автономної Республіки Крим, військові дії на Сході України 2014 року стали поворотною точкою відліку нового етапу співпраці України з Північноатлантичним Альянсом. Відмова України від позаблокового статусу та проголошення курсу на поглиблення європейської та головно євроатлантичної інтеграції відкрили нові можливості для співпраці з державами-членами Альянсу як у двосторонньому, так і в багатосторонньому форматах. Перебуваючи в стані війни з Російською Федерацією, Україна отримує від НАТО значну фінансову та матеріально-технічну допомогу через  трастові фонди, створені державами-членами Організації. Україна отримала консультативну та політичну підтримку на найвищому рівні (Уельський та Варшавський саміти НАТО 2014, 2016 років).

 Сьогодні можна  виокремити 3 основні чинники, що перешкоджають вступу України в НАТО: військовий конфлікт на сході держави; невідповідність Збройних сил України стандартам НАТО; незавершені реформи в оборонній, правовій сферах, секторі державного управління тощо.

Підтримують  євроатлантичний курсу України, як засвідчують соціологічні дослідження, понад 50% населення держави та значна частина європейців, передусім з країн-сусідів України. Обумовлено це, насамперед, нестабільною безпековою ситуацією в світі та відсутністю дієвих механізмів впливу на країни-агресори.

Отже,  військова агресія Російської Федерації 2014 року стала  стимулюючим фактором посилення співпраці з НАТО. За чотири останніх роки спостерігається відчутний прогрес  у зближенні України з Альянсом. За умов усунення зазначених основних чинників та надалі перебуваючи в тісному політичному діалозі та військовому співробітництві з організацією, Україна має всі шанси отримати План дій щодо членства.

Ключові слова: НАТО; План дій щодо членства; трастові фонди; євроатлантична інтеграція.