«УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ» У ПОЛІТИЦІ РОСІЙСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Анотація

Аналітичний підхід, спрямований на встановлення зв’язку між зовнішньою політикою та політикою ідентичності, розкриває світоглядні засади і переконання осіб, які ухвалюють зовнішньополітичні рішення. Виявлення такого зв’язку дає змогу зрозуміти політичне рішення, яке неможливо пояснити у категоріях раціонального вибору або відповідності довготерміновим інтересам. Безперечно, рішення щодо анексії Криму, розв’язання збройного конфлікту на Сході України є такими, що важко пояснити простим намаганням приростити території. Сучасний стан російсько-українських відносин визначається конфліктом ідентичностей. І Україна, і РФ відійшли від логіки пострадянського стану і намагаються створити політичні проекти, спрямовані у майбутнє. В умовах збройного конфлікту український політичний проект розбудовується на антиросійській основі, а його успіх передбачає подальше дистанціювання від Росії. Російський політичний клас також проводить політику негативізації образу сусідньої держави, створюючи наратив про штучність кордонів сучасної України та надзвичайну слабкість її державних інститутів (failed state). Водночас він активно просуває ідею про українців і росіян як «один народ». Ця «велика ідея», поміщена в офіційний дискурс на догоду націоналістам, не стільки спрямована на виправдання дій В. В. Путіна в Україні, скільки формує російську політику ідентичності на перспективу. Розв’язання конфлікту ідентичностей зумовить формування сучасних політичних націй, які визначатимуть географічні кордони своїх держав. Для України важливо, щоб зміцнення української політичної нації стало тим чинником, який впливає на уявлення росіян про можливі кордони їхньої власної держави.

Ключові слова: ідентичність; зовнішня політика; політична нація; кордони; наратив; офіційний дискурс; Україна; Російська Федерація.