ОУН-Б за умов нової військово-політичної дійсності на теренах України (кінець 1943 р. – початок 1950-х років)

Анотація

У статті розглянуто ідеологічно-програмні та тактично-стратегічні засади діяльності Організації українських націоналістів (революціонерів) під проводом С. Бандери у період військово-політичної ситуації, що складалася на теренах України наприкінці 1943 р. – на початку 1950-х років. Простежено еволюцію ідейних і політичних принципів ОУН-Б і її лідерів під впливом змін на післявоєнному європейському континенті, зокрема у напрямку демократизації державницької моделі ОУН. На думку автора, попри певні демократичні процедури ведення партійного життя і засад формування представницьких органів, забезпечення прав і свобод громадян, бандерівська ОУН все ж таки заперечувала європейську демократію. Відзначено, що 1940–60-х роках ОУН-Б, вважала, що саме держава має право (і повинна) втручатися у політичне життя суспільства, виправляти і стримувати його стихійний розвиток, коригувати зміст і спрямовувати його у належному напрямкові, що й можна визначити як новосформовану концепцію державної моделі “демократичного націоналізму”