Упокій душі по-вірменськи: заповіт львівського купця Вартікавід 10 серпня 1461 р..

Анотація

Тестаменти, або свідчення останньої волі, зрідка трапляються у львівських середньовічних актах. Історики зрідка звертають на них увагу, досліджуючи насамперед матеріальний бік справи, опис майна та нерухомості, відображення щоденного життя. Особливо цікавим для епохи середньовіччя є заповіти львівських вірмен, які осідали у Львові, прибуваючи до міста, в основному, з причорноморських степів. Остання воля вірменського купця Вартіка від 10 серпня 1461 р. була зафіксована за усіма вимогами вірменського духовного права. Духівницю вірменина-неконвертита, що був вірним Вірменській апостольській церкві, внесли до актів львівського раєцького уряду після його смерті. Про його особу відомо, що він проводив активно східну торгівлю, здобув маєток на торгівлі, володів у Львові кількома торговими ятками. Завдяки одному заповіту можна привідкрити історію не тільки однієї людини і однієї родини, але й побачити, як жили, які життєві пріоритети вибудовували у купецькому середовищі вірменської громади Львова у середньовічний період.