Про одну ненаписану дисертацію. Причинок до вивчення історіїГалицько-волинської держави у повоєнну добу

Анотація

У процесі радянізації Львівського університету у ньому було запроваджено нову систему підготовки науково-педагогічних кадрів – через аспірантуру. Одним із перших аспірантів повоєнного часу став Василь Фадейович Інкін (1922–1999), у подальшому – відомий дослідник історії соціально-економічних відносин, інститутів звичаєвого та давньоруського права Галичини XVІ–XVIII ст. З’ясовано, що спочатку об’єктом його кандидатських студій повинна була стати історія Галицько-Волинського князівства другої половини XIII – першої половини XIV ст., а науковим керівником В. Інкіна призначили відомого українського вченого, професора кафедри історії України Івана Крип’якевича (1886–1967). Протягом першої половини 1947 р. він уклав план майбутнього дослідження В. Інкіна, намітив покроковий порядок проведення наукових студій (документи про це вміщено у додатках). Влітку 1947 р. було уточнено і затверджено назву кандидатського дослідження – “Галицько-Волинське князівство у другій половині ХІІІ і першій половині ХІV ст.”. У статті робиться припущення, що при виборі зазначеної теми для В. Інкіна, крім І. Крип’якевича, міг брати участь ще один відомий український історик Мирон Кордуба, котрий у 1944–1946 рр. обіймав посаду професора кафедри історії України Львівського університету.

Через низку об’єктивних та суб’єктивних обставин (зокрема, через необхідність суміщати навчання в аспірантурі із викладанням у Львівському університеті) В. Інкіну не вдалося просунутися у своїх наукових студіях далі збору джерельного матеріалу й опрацювання літератури. Певні труднощі у роботі аспіранта та його наукового керівника були пов’язані з тією обставиною, що І. Крип’якевича у цей час перевели на постійну роботу до Києва, а тому контакти між ними мали іррегулярний характер. Восени 1947 р. І. Крип’якевича звільнили з Львівського університету, а В. Інкіну призначили нового наукового керівника, викладача кафедри історії народів СРСР Г. Гербільського. З часом було змінено тему кандидатської роботи аспіранта (“Селяни Самбірської економії в середині XVIII ст. (40–60 рр.)”). Лише наприкінці 1980-х рр. В. Інкін опосередковано повернувся до галицько-волинської тематики, опублікувавши статтю про історичну основу грамот князя Лева Даниловича.