Луцькі війти у XV – першій половині XVII ст.

Анотація

На основі наявного джерельного матеріалу зроблено спробу вивчити час появи інституту війтівства у Луцьку та докладно прослідкувати перебіг його застав, оренд і продажів. Це дало змогу в більшості випадків встановити час перебування війтів на своїх урядах. Війтівство розглядалося його власниками як капітал, з яким можна було проводити фінансові операції. З’ясовано, що основною формою передачі війтівства були застави, які тривали від кількох місяців до кількох років. Щодо продажів війтівств, то вдалося виявити лише три такі випадки. Найчастіша зміна війтів спостерігалась у другій половині XVI – на прочатку XVII ст. Досить часто судово- врядові функції війти перекладали на лентвійтів, а прибутки від нерухомості здавали в оренду. Спадковість війтівства надавала його власникам особливої ролі в управлінні/самоврядуванні міста, що посилювалося шляхетським статусом війтів. З особливою силою це проявилося у першій половині XVII ст., хоча, з іншого боку, тиск війтів на міську громаду сприяв її консолідації.