РЕЛІГІЙНА ПОЛІТИКА РИМСЬКОГО УРЯДУ В ДОБУ ПРИНЦИПАТУ (I–II століття н. е.): ТРАДИЦІЙНІ ТА ЧУЖОЗЕМНІ КУЛЬТИ

Анотація

У статті розглядається еволюція релігійної політики римського уряду у добу принципату. Встановлено, що нагляд держави за релігійним життям посилився. Під контроль уряду переходять жрецькі колегії. Більше зусиль докладається для підтримання у належному стані культових споруд. Зростає значення культу богів та богинь, які з тієї чи іншої причини були особливо близькі імператору, але перебували раніше у затінку: Аполлона, Діани, Венери, Марса, Миру. Важливою рисою релігійної політики стало
запровадження культу імператора. Щодо іноземних культів політика уряду еволюціонувала від рішучої протидії за Августа до невтручання, а згодом і певної підтримки за його наступників. Імператори змушені були брати до уваги духовні потреби населення держави. Тому іноземні культи розвиваються, по суті, безперешкодно. Однак і тут критерієм було забезпечення стабільності у державі та можливість контролювати даний
культ. Якщо та чи інша релігія цим вимогам не відповідала, уряд рішуче застосовував репресивні заходи, як у випадках друїдизму та християнства.

Ключові слова: Рим, принципат, релігійна політика, релігійні культи.