З НАРОДНОЇ ДЕМОНОЛОГІЇ БОГОРОДЧАНЩИНИ:ТРАДИЦІЙНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ДУШІ “БЕЗПІРНИХ” ДІТЕЙ

Анотація

У статті висвітлено один із сегментів традиційної народної демонології західної смуги Богородчанщини, пов’язаний з уявленнями про душі так званих “безпірних” дітей. Подано відомості про таких персонажів, як потерчата, русалки, майки, мавки, племети, лелети та ін. Окреслено географію поширення вірувань про кожного з цих персонажів, визначено
їхні локальні особливості й кореляцію між ними. Огляд здійснено із широким залученням відомостей з територіально близьких теренів Гуцульщини, Бойківщини і Покуття. З’ясовано, що уявлення про потерчат на Богородчанщині в основному збігаються із загальноукраїнськими. Вірування в русалок, майок і мавок виявляють багато спільного і, ймовірно, становлять єдиний масив, з плином часу роздроблений на частини. Те, щоподекуди у літературі цих персонажів представляють суто як духів природи, не знаходить підтвердження у польових записах. Племета генетично непохідна від душ померлих неохрещеними дітей, хоча й виявляє до них певну дотичність. Вірування у лелетів, які мають вузьколокальний характер, з одного боку, оперті на віру в посмертне існування душі у птахоподібній іпостасі, з іншого – ґрунтуються на особливостях сприйняття людиною крику нічних птахів.

Ключові слова: демонологія, вірування, “безпірні” діти, русалка, мавка.