Історія та методи консервації фотодокументів

Анотація

Статтю присвячено питанням збереження та консервації фотографій. Ця справа ускладнюється використанням різних матеріалів та різних технік фотографування, оскільки з часом відбувається природне старіння фотоматеріалів через вплив зовнішніх чинників та хімічних реакцій, що відбуваються у самих фотоматеріалах.

Фотографічні матеріали більш чутливі до температурно-вологісного режиму зберігання, ніж інші документи. Волога є потужним каталізатором хімічних та біологічних процесів, що спричиняють знищення фотодокумента. Небажаними є коливання вологості протягом доби або у зв’язку зі зміною пори року. Також велике значення для збереження фотографій має температура, оскільки при підвищенні температури на 10°С швидкість хімічних реакцій збільшується майже вдвічі. Циклічні зміни температури не менш шкідливі для зберігання таких матеріалів, ніж зміни вологості.

Відбитки з негативу на паперовому носії мають делікатні одно-, дво- або тришарові структури. Ідентифікувати їх можна завдяки характерним ознакам, таким як: фактура поверхні, тон, колір, а також вид і характер пошкоджень. Збереження фотографій залежить від типу використаного матеріалу та від техніки, у якій виконувався знімок. Для зберігання фотоколекцій найчастіше використовують металеві шафи зі стабільним температурно-вологісним режимом. Меблі, у яких зберігаються фотографії, можуть бути виготовлені з анодованого алюмінію чи нержавіючої сталі.

Завдяки фазовій консервації фотографічний матеріал можна значною мірою зберегти від руйнування. Щоб захистити фотографії від дії зовнішніх чинників, насамперед, їх потрібно зберігати відповідно запакованими. Для зберігання фото-відбитків можна використовувати конверти, папки, коробки з безкислотного паперу або упаковки зі штучних матеріалів. У приміщенні, де зберігаються фотоматеріали, мають бути відповідні кліматичні умови: вентиляційна система, температура, вологість повітря, а також дотримання чистоти.

Ключові слова: фотографія, збереження, консервація, негативно-позитивний процес, ідентифікація, Едвард Тшемеський, Рудольф та Софія Губери