Участь Івана Франка у виданні української преси в Галичині та його зв’язки з Наддніпрянщиною (1881–1887 рр.)

Анотація

У статті висвітлюється участь Івана Франка у виданні україномовної преси в Галичині та його зв’язки з українськими діячами Наддніпрянщини в 1881–1887 рр. Після невдалих спроб поширення соціалістичних ідей на галицькому ґрунті під впливом українського політичного емігранта М.Драгоманова (вони особисто познайомилися у Львові 1876 р.) І. Франко весною 1881 р. надовго виїхав через фінансові нестатки до рідного с. Нагуєвичі. Протягом 1881–1882 рр. він спільно з Іваном Белеєм видавав львівський місячник “Світ”, що пропагував радикальні погляди (хоч і в досить поміркованому вигляді), з часописом співпрацювали українофіли з Росії. Будучи прихильником “громадівського соціалізму”, І. Франко в 1883 р. пішов на співпрацю з галицькими народовцями, з якими раніше мав конфліктні стосунки, друкував свої статті в часописах “Діло”, “Зоря” та ін. Це викликало роздратування серед лідерів радикальної, соціалістичної течії Михайла Драгоманова, Михайла Павлика та ін. Однак молодий талановитий письменник отримав можливість друкувати власні твори, що швидко знайшли прихильників не лише в Галичині, але й у середовищі наддніпрянських українофілів. Увійшовши до редакції журналу “Зоря”, І Франко доклав чимало зусиль для поглиблення зв’язків між українськими діячами по обидва боки австро-російського кордону, зокрема через публікацію творів з підросійської України.

Справа набула гучного резонансу, коли І. Франко в середині 1880-х рр. збирався очолити редакцію львівської “Зорі” (йому пообіцяв цю посаду попередній редактор народовець Омелян Партицький), але рішуче проти, з огляду на Франкові соціалістичні погляди, виступила більшість народовського проводу. З другого боку, українські діячі з Росії, передусім Олександр Кониський, без участі І. Франка як молодого талановитого письменника не бачили перспективи видавання журналу “Зоря” на всеукраїнському рівні, що забезпечило б його стабільну передплату й авторитет у суспільстві. У результаті двох поїздок І. Франка до Києва в 1885 і 1886 рр. було досягнуто компромісу, але його участь у редагуванні “Зорі” була нетривалою (до 1886 р.), хоч і досить плідною. І. Франко перетворився в одного з лідерів українського руху, послідовно виступав під гаслом національної єдності, яку намагався утвердити в творчості й навіть на прикладі створення власної сім’ї, “національного шлюбу”. Франкова співпраця з народовськими часописами завершилася, коли в 1887 р. він став на шлях багаторічної співпраці з польськими виданнями, образно назвав це “наймами у сусідів”. Франковий розрив із народовською пресою в Галичині, по суті, виразно засвідчив зростаючий внутрішній поділ у русько-українському таборі між старшим і молодшим поколіннями українофілів. Останнє, до якого належав сам І. Франко, перейшло до більш активної самостійної акції, як наслідок, 1890 р. у Львові виникла перша модерна українська політична партія – Русько-українська радикальна партія.

Ключові слова: Іван Франко, українська преса, народовці, Галичина, підросійська Україна, національний рух.