Образи Сходу та Заходу в українській історіографії: між реальним та уявним простором

Анотація

У статті досліджено ґенезу концепту Схід-Захід як формули просторових і цивілізаційних уявлень в українській історіографії. Простежено еволюцію поглядів істориків на місце України у цій дихотомічній опозиції. З’ясовано співвідношення понять Захід та Європа; Схід та Азія в українській та зарубіжній історичній думці. Проаналізовано змістове наповнення понять Схід та Захід в історичних текстах. Констатовано, що поняття Захід і Схід у сучасних українських історичних дослідженнях функціонують не лише як нейтральні робочі терміни, а їхнє вживання в історичних текстах часто несе і певне емоційне чи оцінне навантаження. Захід і Схід трактують і як інтелектуальні конструкти для позначення просторових образів та цивілізаційних уявлень істориків, і як реально існуючі цілості. Актуальним завданням для українських учених постає детальне наукове з’ясування, як ці просторово-цивілізаційні образи входили в наукові уявлення та історичну свідомість українських істориків. Відзначено, що важливим завданням є детальне простеження процесу “вписування” України в образи Сходу та Заходу на усіх етапах українського історіографічного процесу.

Ключові слова: Схід, Захід, Європа, Азія, уявлена спільнота, ідентичність, історіографія.