Олександр Архипенко та його контакти із середовищами української діаспори: історико-етнографічний контекст

Анотація

У статті розкрито маловідомі історико-етнографічні факти перетину Олександра Архипенка (Alexander Archipenko; 1887–1964) із представниками української громади.

Олександр Архипенко – визначний скульптор, педагог і теоретик мистецтва ХХ століття. Базові риси авторської методології скульптора були основою у процесі становлення епохи аванґарду ХХ століття. О. Архипенко акумулював полікультурний досвід давніх народів світу. Завдяки широкому колу ідейних ресурсів скульптор поглиблює авторський творчий індивідуалізм. Його тяжіння до експериментаторських практик відкривало новітні підходи у галузі пластичного мистецтва. Мистець керувався досвідом універсалізму в системі пластичних новацій. Етнографія творчої діяльності скульптора сполучала його рідний Київ із Парижем та далеким американським простором. Для з’ясування основної проблематики дослідження звертаємося до складової народознавства. За основу взято епістолярій фондів Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, а саме наявні три листи Олександра Архипенка до Іларіона Свєнціцького (1876–1956) і чотири – І. Свєнціцького до О. Архипенка. Виявлено деталі формування світогляду скульптора від раннього київського до паризького періодів, а також зв’язки О. Архипенка з українською діас­порою в Америці. З’ясовано вплив українського історика Луки Мишуги (1887–1955) на чисельний ряд емоційних відгуків стосовно феномену творчості мистця. Досліджено роль Луки Мишуги у пошуку контактів з українською діаспорою в процесі передачі творів скульптора до фондів Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Акцент поставлено на педагогічні досвіди О. Архипенка, деталі яких з’ясовуються з матеріалів описів його студенток Ірини Букоємської та Іванни Шмериковської (Прийми). Розглянуто коло спілкування й товариство скульптора, зокрема з родиною Сумиків та лікарем Др. Володимиром Возняком. Підтверджено підтримку української громади поза теренами рідної землі у процесі організації масштабної виставки О. Архипенка (Канада, 1962), а саме української жіночої організації «Alpha Omega Alumnae».

Ключові слова: Олександр Архипенко, скульптура, мистецтво, ХХ століття, українська діаспора, історико-етнографічний аспект, народознавство, українська громада, Америка