Хлібозаготівельні кампанії у південно-східних областях України як форма терору проти селянства регіону

Анотація

Тема Голодомору 1932–1933 рр. була і залишається чутливою для українського суспільства. Дев’яності роковини цієї трагедії припали на не менш трагічні події, викликані повномасштабною війною Росії проти України. Це є яскравим свідченням того, що сучасна Російська Федерація, як правонаступниця Радянського Союзу, продовжує реалізовувати проєкти по знищенню українського народу, руйнуванню його держави, форматуванню культуру, анексії пам’яті. Кожне з таких намагань тоталітарного режиму радянського, чи путінського сучасного, можна розглядати як індивідуально так і комплексно, крізь призму застосування спеціальних механізмів терору.

Радянський Союз був тією державою, яка з перших днів свого існування перетворив терор на інструмент трансформації суспільства. Саме його більшовицький режим використав у “вирішенні” національного питання. Паралельно із пропагуванням ідеї інтернаціоналізму, радянський уряд ініціював та посилював класову боротьбу. Її масштаби сповна відчули на собі українці, які у 1930-х рр. стали заручниками штучного голоду. Проте, у запропонованій статті йдеться не про аналіз голоду-явища як такого, а передумов, які до нього привели через тотальні хлібозаготівельні кампанії. Фокус ставиться на висвітлення їхніх масштабів у регіоні, населення якого, апріорі, не повинно було би голодувати, через аграрний потенціал південно-східних областей Української СРР. На основі статистичних даних, отриманих з великої кількості архівних документів, у статті продемонстровано еволюцію державної політики щодо реалізації хлібозаготівельних кампаній. На прикладі урядових рішень показано розгортання масштабів хлібозаготівель та їхнє форсування на найвищому державному рівні. Відтак, автор звертає увагу на виникнення продовольчого колапсу серед мільйонного населення регіону, для якого дії державної влади були цілковито незбагненними. Поряд з цим не залишається поза увагою автора формування кадрової політики в Українській СРР для забезпечення та супроводу хлібозаготівельного терору. Таким чином, за хлібозаготівельним терором в південно-східних областях України, йдеться у статті, стояли конкретні особи делеговані урядом держави. А це лише в черговий раз підтверджує, що масові хлібозаготівельні кампанії в Українській СРР чітко режисерувалися, координувалися і були проявом концентрованого несприйняття українського фактору радянською більшовицькою системою.

Ключові слова: хлібозаготівлі, терор, українці, Українська СРР, Голодомор, селянство