Нумізматичні досліди Івана Заяця (замітки на маргінесі української нумізматики)

Анотація

Розвиток спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін у Львові у повоєнний час визначався низкою рис, зокрема суттєвими змінами у персональному складі їх дослідників. Місто покинула частина польських та українських вчених, що досліджували ці дисципліни. Натомість до Львова репатріювалися українці, що проживали на територіях, котрі після 1945 р. відійшли до Польщі. У їх числі був Іван Заяць (1887–1968). Свого часу він навчався на філософському факультеті Львівського університету (1909–1913). У міжвоєнний період був вчителем у гімназіях м. Перемишля, брав участь у культурному та освітньому житті української громади, був співорганізатором регіонального музею “Стривігор”.

У серпні 1946 р. І. Заяць працевлаштувався до Львівського історичного музею, у якому пропрацював як науковий співробітник та головний охоронець фондів півтора десятка років. Згаданий музей, створений у травні 1940 р. шляхом об’єднання декількох львівських музеїв, володів найбільшою у місті колекцією монет та медалей. Працю по їх упорядкуванню на початках провадив відомий польський музейник Рудольф Менкіцький, а у 1944–1946 рр. колишній співробітник Львівського університету Мар’ян Гайсіг. У 1946–1961 рр. із колекцією монет та медалей цього музею працював І. Заяць. Паралельно із цим він розпочав наукову працю на ниві нумізматики. У 1950-х рр. об’єктом його наукових зацікавлень стали львівські карбування XІV–XV ст. Результатом цих студій була підготована у 1957 р. стаття, котру повинні були опублікувати в одному із видань музею. Через низку об’єктивних та суб’єктивних факторів це видання так і не вийшло друком.

Нам вдалося віднайти машинопис та гранки цієї праці (текст статті І. Заяця наведено у другій частині нашої публікації). Її вивчення дозволяє погодитися із схвальною оцінкою статті, яку дав їй керівник Музею сфрагістики і нумізматики Львівського університету Іван-Юліан Шпитковський. Цікавою видається спроба І. Заяця розглянути питання випуску та обігу монет львівського карбування XIV–XV ст. у контексті тих змін, котрі торкнулися галицько-волинських земель у зазначений період, спробі крізь призму нумізматики поглянути на статус та відношення Галицької держави до Польського та Угорського королівств. І. Заяць, зокрема, погоджувався із думкою тих дослідників, котрі говорили про особисту унію, а не інкорпорацію Галичини до Польщі за часів короля Казимира ІІІ, політично неозначений статус краю по відношенню до Польщі та Угорщини за князя Володислава Опольського та перетворення галицьких земель на звичайну угорську провінцію у період подальшого правління короля Людовика Угорського. Свідченням більш тісного об’єднання Галичини і Польщі за часів короля Владислава ІІ Ягайла була, на думку І. Заяця, поява на монетах, що карбувалися у Львові, польського орла, а припинення випуску окремої руської монети у місті дослідник вважав передвісником включення Галичини до складу Польщі. Подальші дослідження Миколи Котляра, Cтаніслави Куб’як, Андрія Крижанівського монет, що випускалися у Львові у XIV–XV ст., зменшили наукову вартість праці І. Заяця. Однак вона і надалі залишається цікавою пам’яткою української історіографії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін 1940–1950-х рр.

Ключові слова: спеціальні (допоміжні) історичні дисципліни, нумізматика, Львівський історичний музей, Іван Заяць.