Принципи формування викладацького та науково-допоміжного складу Університету Яна Казимира у Львові (1919–1939)

Анотація

У статті досліджено принципи формування викладацького та науково-допоміжного складу Університету Яна Казимира у Львові у міжвоєнний період. Організація навчальних і наукових студій у Львівському університеті впродовж його історії мала свої особливості на різних етапах. До 1939 р. діяльність Університету та його структурних підрозділів визначалась освітнім законодавством Австро-Угорщини, а згодом – Польщі, яке передбачало існування професорських кафедр (кафедру ототожнювали з надзвичайним чи звичайним професором) і доцентур. Наукові дослідження забезпечували підрозділи навчально-наукового спрямування, а саме – семінари, заклади та інститути, котрі функціонували на ідентичних засадах (керівник та допоміжні наукові помічники). Періодично відбувалися реорганізації навчально-наукових підрозділів з одного типу в інший. Доведено, що повне ототожнення інститутів (закладів) з кафедрами, яке спостерігаємо у більшості праць з історії Львівського університету є помилковим. Перетворення Цісарсько-королівського університету імені цісаря Франца І у Львові на Університет Яна Казимира у Львові та Український університет у Львові з його початковим етапом у формі Українських університетських курсів назагал не вплинуло на принципи організації навчально-наукової діяльності. Проте у 1939/40 н. р. принципи формування викладацького та науково-допоміжного складу Університету кардинально змінили. Трансформації структури Львівського університету від кінця 1939 р. на мезорівні полягала в об’єднанні професорських кафедр і доцентур з інститутами (закладами) у кафедри як основні навчально-наукові одиниці.

Ключові слова: Львівський університет, статут, кафедра, професор, доцент, габілітація.