Від національного до інтернаціонального: українські акценти в повоєнній моді Львова 40–50-х рр. ХХ ст.

Анотація

У статті на основі архівних матеріалів, періодики, каталогів моделей одягу та історичних публікацій проаналізовано використання радянською індустрією моди в перше повоєнне десятиліття української тематики. З’ясовано, що радянські модельєри активно використовували українські елементи – крій традиційного українського строю, вишивку, драпірування, – при цьому велика частка запозичень подавалася як “русский орнаментˮ, “русский силуетˮ, або ж “вышивка народов СССРˮ. Водночас, повоєнна затребуваність на “українствоˮ спричинила популярність української вишивки та народного стилю, які вийшли далеко за межі традиційного їх використання. Одним із місць, де український національний одяг не лише слугував даниною моді, але й відображав значно глибші смисли – став Львів. У довоєнні часи тут діяло підприємство художньої вишивки, відоме своєю продукцією далеко за межами міста. З приходом більшовиків на базі цієї робітні організували артіль художньої вишивки ім. Лесі Українки. Вишивальниці артілі використовували давні українські техніки та стилі, зокрема “київськийˮ, “подільськийˮ, “полтавськийˮ, “чернігівськийˮ, “вужик” або “городоцький стібокˮ, “городоцький півмісяцьˮ, “заволіканняˮ, “яворівську гладьˮ та ін. Свій фасон мали і пропоновані артіллю вишиті чоловічі сорочки: “українкаˮ, “чумачкаˮ, “гуцулкаˮ. Продукція підприємства – вишиті сорочки, сукні, рушники, кептарі, хустки, народний одяг, – швидко завойовувала популярність, як на теренах СРСР, так і за його межами.

Ключові слова: Львів, вишивка, народний одяг, мода, “українкаˮ, “чумачкаˮ, “гуцулкаˮ, артіль, “русский силуетˮ.