“Прийшли рускі”: пам’ять про радянську владу 1939‒1941 років у біографічних наративах найстаршого покоління жителів Західної України

Halyna Bodnar

Анотація


Усна історія України 1930‒1940-х років є важливим самостійним корпусом джерел з дослідження цього періоду. Вільна оповідь про своє життя чи конкретні історичні події найкраще передає життєвий досвід, світ уявлень і сприйняття, індивідуальне бачення безпосередніх очевидців подій минулого. Заздалегідь продумана методика процесу інтерв’ю, досвідчені інтерв’юери, репрезентативна вибірка оповідачів, достатня кількість записів із досягненням “ефекту насичення” ‒ запорука успіху усноісторичного проєкту. В статті проаналізовано усноісторичні біографічні наративи найстаршого покоління жителів Західної України про радянську владу в 1939‒1941 роках, виокремлено основні змістовні лінії розповідей і домінуючі образи першої радянської окупації, трансформацію настроїв. Це біографічні оповіді пересічних галичан, які нерідко вперше ділилися своїм життєвим досвідом, і які не знайдеш в традиційних архівах; це палітра “малих” оповідей про один час і регіон, спільний, але водночас і різний досвід “великої” історії. Образи першої радянської окупації і радянців у спогадах тоді ще дітей не є цілісними і осмисленими, а пов’язані зі світом, що їх оточував ‒ домом і батьками, близькими родиною і знайомими, вулицею і друзями, сусідами, школою, релігійними традиціями і церквою. Дитячі спогади фіксували не стільки повсякденне, скільки переламне і травматичне, сильне емоційне пережиття, чим і були сповнені роки першого радянського режиму в регіоні; їхні історії насичені численними унікальними історіями-випадками, які могли не потрапляли в поле зору чи не зачепити дорослих. Для галицьких селяни і мешканців малих містечок образ радянської влади в 1939‒1941 роках – це кардинально змінений світ їхнього дитинства з ніби казковими палацом і місцевим землевласником, його родиною; залежно від соціального статусу родини, виділеною панською землею і радістю праці на власному полі; нелюдськими депортаціями поляків-сусідів морозної зими 1940 року і першочерговим “своїм” горем ‒ втратою рідних людей здебільшого в червні 1941 р. внаслідок останньої четвертої хвилі депортації чи розстрілами у тюрмах при відступі радянської влади, що було емоційною кульмінацією в оповідях про історію життя (life story) з періоду першої радянської окупації, у яких про це говорилося.

Ключові слова: радянська влада в 1939‒1941 роках у Західній Україні, біографічні наративи, дитячі спогади, усна історія, пам’ять.

 


Повний текст:

PDF


DOI: http://dx.doi.org/10.30970/his.2022.54.11605

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.