ПАМ’ЯТЬ ЯК ДОСВІД ЛЮДСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ІСТОРІОСОФСЬКИЙ ВИМІР

Анотація

Розглянуто становлення та еволюцію феномену пам’яті в західній культурноцивілізаційній традиції. Досліджено історіософські, мовно-семантичні, соціальні особливості функціонування мнемонічних практик у класичній та некласичній парадигмах. З’ясовано, що пам’ять у контексті культурної тяглості здатна як обтяжувати свободу автентичного самоздійснення (пасивна модель пам’ятання), так і оновлювати традиційні досвіди індивідуальної та колективної самоідентифікацій (активна модель пам’ятання). Обґрунтовано актуальну недостатність лише наративно-міметичних форм присутності минулого у сучасності. Проаналізовано переваги більш відкритої світоглядної рефлексії над успадкованими культурними канонами