ФЕНОМЕН ПОЗААКАДЕМІЧНОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Анотація

Розгляд безперервної освіти як соціального інституту зумовлює актуальність інтеграційного підходу, який передбачає використання комплексу заходів щодо міждисциплінарності сучасного наукового знання. Актуальність пошуку нових контекстів освіти як продуктивного напряму розвитку наукових досліджень окреслює позаакадемічну освіту як діяльнісну парадигму, яка потребує теоретичного аналізу та наукового обґрунтування. Діалектика навчання і виховання існує в освіті як суперечність культури і цивілізації всередині соціуму, що відкрито виражається в суперечностях навчання і виховання. Найбільше нівелюється цей процес в освіті, коли він поглинається або зливається з навчанням навичок і вмінь відповідної професії. У культурологічному вимірі освіти у кризові періоди також відбувається перекіс взаємодії навчання і виховання. Виховання тут повинно виражатися в державній політиці вибудовування змісту освіти, у якому мають бути представлені досягнення світової і національної культур. Становлення позаакадемічної освіти розглядається як соціокультурний феномен, що відображає зростаючу потребу особистості в отриманні різноманітних освітніх послуг. Ця освітня система має такі ознаки, як: організованість, систематичність, професійна спрямованість, безперервність, актуальність щодо вже наявних знань, отриманих особистістю за межами академічної освітньої системи. Основними принципами позаакадемічної освіти, відповідно до досліджень вітчизняних і закордонних учених та українських державних програм, є: орієнтація навчання на задоволення актуальних потреб його суб’єктів; зв’язок із практикою, який проявляється у спрямованості на здобуття життєвих навичок і підготовку до активної участі в житті суспільства; наявність мобільних гнучких програм, індивідуальних освітніх стратегій, спрямованих на вираження, прийняття і повагу індивідуальних особливостей. Ключові слова: безперервна освіта, професійна освіта, позаакадемічна освіта, система освіти.