САМОТНІСТЬ ЯК ЕКЗИСТЕНЦІАЛ БУТТЯ-В-МІСТІ

Анотація

У статті на основі аналізу праць закордонних і вітчизняних науковців розглядаються особливості прояву самотності в міських просторах. Головною метою статті є виокремлення сутнісних характеристик екзистенціалу буття-в-місті. Встановлено, що буття міста має об’єктивний та суб’єктивний виміри: міста об’єктивно існують у часі і просторі поза нашим осягненням та суб’єктивно – у сприйнятті людини, в її пам’яті, уяві, в її розумі та душі. Визначено ціннісно-смислові та символічні особливості людського буття в місті. Доведено, що першоосновою буття в місті є людська діяльність, у якій поєднуються буденні, граничні та метаграничні смисли. Екзистенціальна зануреність у процес споживання природно обмежує духовну складову частину особистості та непропорційно нарощує матеріальну. Буденний образ життя, зациклений на побуті та матеріальному збагаченні, породжує великий егоїзм, звичку судити про оточення за рівнем життя, а не за його повнотою. Така людина замикається в мікросвіті власних бажань та інтересів, втрачає можливість повноцінно взаємодіяти з іншими індивідами. Провідною рушійною силою виходу з буденності виступає творчість у будь-яких своїх формах: від елементів декору кімнати до проєктів побудови Міста Щастя. Екзистенціали агресії і тривоги спричиняють комунікативну агональність, конфліктне спілкування. Городяни, переживаючи конфлікти, нарощують у своєму житті екзистенціали самотності, страху, нудьги. Сучасне суспільство продукує два типа міської ідентичності, які можуть бути умовно названі «космополітичною» і «локальною» ідентичностями. Кожна з них продукує свій вид самотності та відображає особливості засвоєння міської культури. У своєму функціональному вимірі міська ідентичність є способом і образом життя індивіда в місті. Ключові слова: самотність, екзистенціал, людське буття, буття-в-місті, міська культура,
міська ідентичність.