ТРЕТЯ ЦАРИНА ТА НЕВДАЧА ЇЇ НАТУРАЛІЗАЦІЇ В КОНЦЕПЦІЇ СВІТУ 3 (ТРЕТЬОГО) КАРЛА ПОППЕРА

Анотація

У статті обговорюється концепція Світу 3 як царини об’єктивного знання Карла Поппера. Головну увагу приділено проблемам узгодження положення про автономію (нередуковність) Світу 3 щодо фізичного (Світ 1) та психічного (Світ 2) та положенням про те, що Світ 3 є продуктом людського мислення. Щодо проблеми «перенаселеності» Світу 3, що була сформульована Л. Когеном, робиться припущення, що її розв’язання може бути знайдене в некласичній (імовірно, релевантнісній) логіці; проте деталі такого розв’язання ще потребують розроблення. Обґрунтовується думка, що культурна відносність знання та неіснування демаркаційної лінії між приватним (ментальним) та публічним способами існування ідеї становлять для концепції К. Поппера важчі – ймовірно, нерозв’язні – проблеми. Зокрема, оскільки немає правдоподібного способу демаркації, ми мусимо розглядати Світ 3 або як онтологічно похідний від специфічного поєднання ментального та фізичного (множина Світів 2 в їх комунікації, що підтримується й опосередковується матеріальними носіями інформації, що належать до Світу 1), або як позачасовий і такий, що містить усі можливі змісти людської думки. Відзначається також, що спроба К. Поппера «біологізувати» Світ 3 та його гасло «Усе життя є розв’язанням проблем» конфліктують із його тезами, що проблеми належать до Світу 3, і що існування Світу 3 є невіддільним від вищих функцій людської мови (дескриптивної й аргументативної). Загалом, узгодження положення про те, що Світ 3 є онтологічно нередуковною цариною, з положенням про його створеність людьми навряд чи можливе. Якщо визнається нередуковність Світу 3, то він мусить мислитися як значно ближчий до світу ідей Платона, аніж це визнавав К. Поппер. Ключові слова: Світ 3, об’єктивне знання, фізичне, психічне, автономія, біологічна еволюція, дескриптивна функція мови.